Папужник лусонський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Папужник лусонський

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Астрильдові (Estrildidae)
Рід: Папужник (Erythrura)
Вид: Папужник лусонський
Erythrura viridifacies
Hachisuka & Delacour, 1937
Посилання
Вікісховище: Erythrura viridifacies
Віківиди: Erythrura viridifacies
EOL: 913527
ITIS: 559979
МСОП: 22719703

Папу́жник лусонський[2] (Erythrura viridifacies) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)[3]. Ендемік Філіппін.

Довжина птаха становить 12-13 см, враховуючи довгий хвіст. Самці мають переважно яскраво-зелене забарвлення, нижня частина тіла дещо світліша, махові пера мають чорнуваті краї, хвіст видовжений, червоний. У самиьц нижня частина живота і гузка охристо-коричневі, хвіст коротший.

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Лусонські папужники мешкають на островах Лусон, Негрос, Панай і Себу. Вони живуть в лісах і фрагментраних лісових масивах, на узліссях, в деградовинах лісах і саванах. Часто зустрічаються в гірських тропічних лісах і бамбукових заростях на висоті понад 1000 м над рівнем моря, однак трапляються і на рівнинах. Ведуть частково кочовий спосіб життя. Зустрічаються поодинці, парами або невеликими зграйками до 10 птахів. Живляться насінням бамбуку і казуарини, а також інших ослин, плодами, ягодами, іноді також дрібними літаючими комахами.

Збереження

[ред. | ред. код]

МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція лусонських папужників становить від 6 до 15 тисяч дорослих птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Erythrura viridifacies: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 31 серпня 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 31 серпня 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Australien, Ozeanien, Südostasien. Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2001, ISBN 3-8001-3249-4.
  • Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.