Паризька нормальна школа музики
| Паризька нормальна школа музики | |
|---|---|
 | |
 | |
| 48°53′02″ пн. ш. 2°18′32″ сх. д. / 48.88389° пн. ш. 2.30889° сх. д. | |
| Тип | музичний коледжd будівля школиd і консерваторія |
| Країна |  Франція[1] |
| Засновано | 1919 |
| Засновник | Альфред Корто і Auguste Mangeotd |
| Складається з | Salle Cortotd |
| Випускники | Category:École Normale de Musique de Paris alumni |
| Штаб-квартира | Париж |
| Адреса | rue Cardinetd і boulevard Malesherbesd |
| Сайт | ecolenormalecortot.com |
 | |
 École normale de musique de Paris у Вікісховищі | |
Паризька нормальна школа музики (фр. École Normale de Musique de Paris «Alfred Cortot», ENMP) — провідний музичний освітній заклад у 17-му окрузі Парижа, Іль-де-Франс, Франція. Школа була заснована в 1919 році Огюстом Манжо[fr] та Альфредом Корто. Навчальний заклад був призначений для підготовки вчителів музики, а також концертних виконавців.
Школа офіційно визнана Міністерством культури та зв'язку та перебуває під патронатом Міністерства закордонних справ. Школа не визнана Болонським процесом.
Школа була заснована 6 жовтня 1919 року як приватний заклад французьким піаністом Альфредом Корто та Огюстом Манжо, директором журналу Le Monde musical.
У 1927 році школа переїхала з будівлі на вулиці Жуфруа-д'Аббан у віллу, подаровану маркізою Малейсьє, на бульварі Малезерба[fr], 114-біс, де вона перебуває донині.
У 1962 році, після смерті Корто, новим директором школи став композитор П'єр Петі. Через два роки, у 1964 році, диригент Чарльз Мунк був призначений президентом школи. У 1968 році Анрі Дютіє замінив президента Мюнха і залишався на посаді до 1974 року.
До ради директорів увійшли відомі музиканти, зокрема Елліотт Картер і Жан-Мішель Дамас. З 1 січня 2013 року Франсуаза Ноель-Маркі обіймала посаду директора школи, змінивши Анрі Гойгеля.
У 1929 році відомий архітектор Огюст Перре, який також відповідав за Театр Єлисейських полів, спроектував для школи нову концертну залу на 500 місць у стилі ар-деко. На честь засновника школи тепер її називають «Зала Корто» (фр. Salle Cortot). Корто якось про неї сказав так: «Зала, що звучить як Страдіварі».
У 2001 році за підтримки Міністерства культури Франції та Ліліан Беттанкур була проведена реставрація зали. Тут щороку відбувається понад 160 концертів і музичних заходів. Зала Корто і школа зареєстровані французькою адміністрацією як історичні пам'ятки.
Курси вищої освіти включають інструментальну, вокальну, композицію, кінокомпозицію, оркестрове диригування, камерну музику та фортепіанний акомпанемент. Навчальні курси, що пропонують індивідуальні приватні уроки з запрошеними професорами, також доступні за попереднім прослуховуванням. У школі також є інтенсивна спеціальна програма для талановитих музикантів віком від 11 до 16 років, які бажають продовжити музичну кар'єру.
Починаючи з 1974 року в Паризькій нормальній школі музики викладала вокал відома українська оперна співачка (мецо-сопрано) Євгенія Зарицька.
Щовівторка, середи та четверга о 12:30 у Залі Корто відбувається безкоштовний концерт студентів старших класів школи та/або її викладачів. Концепція програми була започаткована Жаком Лагардом у 1981 році та продовжена під керівництвом Нарсіса Боне. Протягом сезону 2012—2013 Веронік Боннеказе змінила місце Боне новим художнім керівником. Відтоді цю посаду послідовно обіймали Франк Турре та Стефан Фрідріх.
Щороку в Залі Корто проводиться низка публічних майстер-класів із відомими музикантами. Серед відомих митців, які вели майстер-класи, можна згадати Альфреда Корто, Самсона Франсуа, Мстислава Ростроповича, Томаса Гемпсона та, нещодавно, Енн Квеффелек, Інву Мула, Наталію Гутман, Карін Дешай, Франсуа-Рене Дюшабле, Вінсента Ле Текс'є, Михайла Руді, Барбару Ханніган, Еммануель Пахуд, Джеймс Голвей, Мішель Портал, Марія Жоао Пірес, Абдель Рахман Ель Бача, Андраш Шифф і Володимир Косма.
- ↑ base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.