Перейти до вмісту

Парламентські вибори в Грузинській РСР (1990)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Парламентські вибори відбулися в Грузинській РСР 28 жовтня 1990 року, другий тур відбувся 11 листопада[1]. Вони були першими вільними парламентськими виборами з 1919 року, а партія Круглий Стіл - Вільна Грузія стала найбільшою партією в парламенті здобувши 155 з 250 місць. Явка виборців становила 69,9%.

Депутат Верховної Ради Грузинської РСР від «Круглого столу - Вільна Грузія» Звіад Гамсахурдія був обраний цим складом парлменту головою Президії Верховної Ради 14 листопада, тобто фактично лідером Грузії.

Обраний парламент відповідав за деякі найважливіші рішення в сучасній історії Грузії, такі як проголошення незалежності від Радянського Союзу, прийняття першої Конституції Республіки Грузія, а також скасування автономії Південної Осетії і подальше ведення війни в Південній Осетії .

Це були перші і єдині вільні вибори до Верховної Ради Грузинської РСР. Рада припинила свою діяльність після державного перевороту 6 січня 1992 року, і деякі її члени взяли участь у подальшій громадянській війні . Парламент Грузії був відновлений у березні 1992 року як "Державна рада", а нові вибори відбулись 4 серпня того ж року.

Підсумки виборів

[ред. | ред. код]
Партія Одномандатні округи Загальнонаціональний округ Всього місць
Голосів % Місць Голосів % Місць
Круглий стіл — Вільна Грузія 74 1,248,111 54,0 81 155
Комуністична партія Грузії 20 683824 29.6 44 64
Блок злагоди, миру, відродження 0 80 262 3.5 0 0
Блок свободи 0 71.602 3.1 0 0
Всегрузинське товариство Руставелі 1 53 673 2.3 0 1
Народний фронт 12 43 771 1.9 0 12
Блок Демократичної Грузії 4 40769 1.8 0 4
Блок визволення та економічного відродження 1 33 687 1.5 0 1
Соціал-демократична партія Грузії 0 32 699 1.4 0 0
Прогресивна партія Грузії 0 15 496 0,7 0 0
Політичний союз громадян - Всегрузинський союз фермерів 0 8029 0,4 0 0
Незалежні 9 - - - 9
Вакантні - - 4 - - 0 4
Недійсні голоси - - 84797 - - -
Всього 125 2 396 720 100 125 250
Джерело: Nohlen et al.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Dieter Nohlen, Florian Grotz & Christof Hartmann (2001) Elections in Asia: A data handbook, Volume I, p382 ISBN 0-19-924958-X