Перейти до вмісту

Парламентські вибори в Нідерландах 2006

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
2003 Нідерланди 2010
Парламентські вибори в Нідерландах 2006
Усі 150 місць другої палати Генеральних штатів
22 листопада 2006
Перша партія Друга партія Третя партія
Лідер Ян-Петер Балкененде Вавтер Бос Ян Марійніссен
Партія Християнсько-демократичний заклик Партія праці Соціалістична партія
Лідер партії з 1 жовтня 2001 17 листопада 2002 1988
Попередні вибори 44 місця, 28,6% 42 місця, 27,3% 9 місць, 6,3%
Виграно місць 41 33 25
Зміна місць -3 -9 +16
Голосів виборців 2 608 573 2 085 077 1 630 803
Відсоток 26,5% 21,2% 16,6%

Позачергові парламентські вибори відбулися у середу, 22 листопада 2006 і принесли перемогу правлячій партії Християнсько-демократичний заклик.

Вибори проводилися внаслідок парламентської кризи, що виникла у листопаді 2006 року. Правоцентристська Народна партія, яку очолювала Рита Фердонк, і яка входила в урядову коаліцію ініціювала скандал з депутатом парламенту Айаан Хірсі Алі, письменницею-феміністкою сомалійського походження. Фердонк, що очолювала міністерство з імміграції і інтеграції, звинуватила Айян Хірсі Алі в тому, що вона у 1992 році невірно вказала свої дані при отриманні статусу політичного біженця та не мала права на отримання громадянства Нідерландів. Партія Демократи 66, що також входила до урядової коаліції, висунула вимогу відставки Фердонк, або дострокових парламентських виборів.

Основна боротьба за місця в парламенті розгорнулася між представниками правлячої партії Християнсько-демократичний заклик і опозиційної Партією праці.

Значного успіху на виборах досягла Соціалістична партія, яка збільшила кількість місць з 9 до 25. Вперше, отримавши 2 місця, до парламенту європейської країни потрапила партія, головною метою якої є боротьба за права тварин.

Під час виборів близько 21000 осіб скористалися машинами для електронного голосування.

Результати голосування

[ред. | ред. код]
Партії Політична ідеологія Фронтмен партії Голоси Місця +/- % голосів % місць
Християнсько-демократичний заклик Християнська демократія Ян Петер Балкененде 2,608,573 41 -3 26.5 27.3
Партія праці Соціал-демократія Вавтер Бос 2,085,077 33 -9 21.2 21.3
Соціалістична партія Демократичний соціалізм Ян Марійніссен 1,630,803 25 +16 16.6 17.3
Народна партія за свободу і демократію Консервативний лібералізм Марк Рутте 1,443,312 22 -6 14.7 14.7
Партія Свободи Ліберал-націоналізм, Фортейнізм Ґеерт Вілдерс 579,490 9 +8 5.9 6.0
Зелені ліві Зелена політика Фемке Галсема 453,054 7 -1 4.6 4.7
Християнський союз Християнська демократія Андре Рувет 390,969 6 +3 4.0 4.0
Демократи 66 Соціал-лібералізм Александер Пехтолд 193,232 3 -3 2.0 2.0
Партія захисту тварин Добробут тварин Маріанне Тіме 179,988 2 +2 1.8 1.3
Реформістська партія Протестантський консерватизм Bas van der Vlies[en] 153,266 2 0 1.6 1.3
Інші 100,919 1.0
Загалом 9,838,683 150 0 100.0 100.0
Явка 9,854,998 80.4
Джерело:http://www.kiesraad.nl/nl/Overige_Content/Bestanden/pdf_thema/Proces-verbaal_Tweede_Kamer_2006.pdf [Архівовано 21 липня 2011 у Wayback Machine.]
Розподіл місць у другій палаті парламенту Нідерландів

За результатами тривалих міжпартійних переговорів 22 лютого 2007 було створено коаліцію у складі партії Християнсько-демократичний заклик, Партії праці та Християнського союзу. Було сформовано четвертий уряд Яна Петера Балкененде.

Представники партії Християнсько-демократичний заклик отримали посаду прем'єр-міністра (Балкененде) та міністрів соціальних справ, закордонних справ, охорони здоров'я, юстиції, транспорту, громадських робіт та водного господарства , сільського господарства і економічних питань, державних секретарів внутрішніх справ, культури, фінансів і оборони.

Представники Партії праці отримали посади міністрів фінансів (В. Бос), освіти, навколишнього середовища, внутрішніх справ, житлового будівництва та інтеграції (міністр без портфеля) і з міжнародного розвитку (міністр без портфеля), державних секретарів європейських справ, соціальних справ, юстиції, охорони здоров'я, освіти та економічних питань.

Представники партії Християнський союз отримали посади міністрів молоді і сім'ї (Андре Рувет, міністр без портфеля) і оборони та державного секретаря транспорту.

Посилання

[ред. | ред. код]

У Нідерландах почалися вибори до парламенту. - Новини РБК-Україна[недоступне посилання з червня 2019]