Парламентські вибори у Франції 2024
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
Всі 577 місць в Національних зборах Необхідно 289 місць для більшості | |||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Явка | 66.71% (▲19.20 в.п.) (1-й тур) 66.63 % (▲20.40 в.п.) (2-й тур) | ||||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Перший тур позачергових парламентських виборів у Франції пройшов 30 червня 2024 року, другий тур відбувся 7 липня. Вибори були призначені в червні 2024 року, коли президент країни Емманюель Макрон розпустив Національні збори у зв'язку з виборами до Європарламенту, на яких французькі ультраправі випередили правлячу коаліцію.
У першому турі ультраправа партія «Національне об'єднання» Марін Ле Пен та її союзники набрали понад 33 % голосів та отримали 39 місць у парламенті. Загалом у першому турі було обрано 76 депутатів. У другий тур вийшло 444 кандидати від «Національного об'єднання» та союзників, 415 кандидатів від лівого «Нового народного фронту», 321 кандидат від ліберальної коаліції «Разом за Республіку», яка підтримує президента Емманюеля Макрона, 88 кандидатів від партії «Республіканці» або інших правих (за класифікацією газети «Le Monde»)[1]. Таким чином, крім округів, де у другий тур вийшло по два кандидати, у 306 округах у другий тур вийшло по три кандидати, а у п'яти — по чотири. Після добровільної відмови в участі 134 лівих та 82 ліберальних кандидатів, другий тур із трьома кандидатами пройшов у 89 округах, а з чотирма — у двох[2].
Другий тур показав несподівані результати: хоча жодна з коаліцій не набрала абсолютної більшості, ліві кандидати «Нового народного фронту» (ННФ) набрали відносну більшість мандатів, друге місце посіла ліберальна коаліція «Разом за Республіку», а партія «Національне об'єднання» опинилася лише на третьому місці за числом місць[3][4][4]. Прем'єр-міністр Габріель Атталь оголосив, що йде з посади з 8 липня, проте президент Емманюель Макрон відхилив прохання про відставку[5][6].
Післявиборчі переговори лідерів ННФ та їхніх союзників щодо узгодження кандидата на посаду нового прем'єр-міністра затягнулись до 23 липня, коли вдалось домовитись щодо кандидатури Люсі Касте , проте президент Макрон відмовився призначати її, чере що в ННФ оголосили, що вони не братимуть участі в подальших переговорах з Макроном, якщо це не буде «обговорення формування уряду»[7]. 5 вересня Макрон призначив Мішеля Барньє з партії Республіканці новим прем'єр-міністром Франції[8].
Партії і коаліції | Перший тур | Другий тур | Всього місць | +/– | ||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Голосів | % | Місць | Голосів | % | Місць | |||||||||
Новий народний фронт | 8 995 226 | 28,06 | 32 | 7 005 503 | 25,68 | 146 | 178 | ▲47 | ||||||
Разом за Республіку | 6 425 707 | 20,04 | 2 | 6 314 523 | 23,15 | 148 | 150 | ▼95 | ||||||
Національне об'єднання | 9 379 092 | 29,26 | 37 | 8 745 076 | 32,05 | 88 | 125 | ▲36 | ||||||
Республіканці | 2 106 166 | 6,57 | 1 | 1 474 722 | 5,41 | 38 | 39 | ▼25 | ||||||
Різні праві | 1 154 785 | 3,60 | 2 | 980 547 | 3,59 | 25 | 27 | ▲17 | ||||||
Союз крайніх правих[9] | 1 268 822 | 3,96 | 1 | 1 364 946 | 5,00 | 16 | 17 | нова | ||||||
Різні ліві | 490 898 | 1,53 | 0 | 401 063 | 1,47 | 12 | 12 | ▼10 | ||||||
Регіоналісти | 310 727 | 0,97 | 0 | 288 201 | 1,06 | 9 | 9 | ▼1 | ||||||
Різні центристи | 391 423 | 1,22 | 0 | 177 164 | 0,65 | 6 | 6 | ▲2 | ||||||
Екологи | 182 478 | 0,57 | 0 | 37 808 | 0,14 | 1 | 1 | ▲1 | ||||||
Незалежні кандидати | 142 871 | 0,45 | 0 | 38 025 | 0,14 | 1 | 1 | ▬0 | ||||||
Різні ультраправі | 59 679 | 0,19 | 1 | 23 216 | 0,09 | 0 | 1 | ▲1 | ||||||
Різні ультраліві | 366 594 | 1,14 | 0 | ▬0 | ||||||||||
Реконкіста | 238 934 | 0,75 | 0 | ▬0 | ||||||||||
Праві суверністи | 90 094 | 0,28 | 0 | 18 672 | 0,07 | 0 | 0 | ▼1 | ||||||
Радикальна партія лівих | 12 434 | 0,04 | 0 | ▼1 | ||||||||||
Загальна інформація | ||||||||||||||
Дійсних бюлетенів | 32,057,946 | 97,41 | – | 27 281 981 | 94,50 | |||||||||
Недійсних бюлетенів | 267 803 | 0,81 | – | 395 546 | 1,37 | |||||||||
Пустих бюлетенів | 582 908 | 1,77 | – | 1 192 801 | 4,13 | |||||||||
Всього | 32 908 657 | 100,00 | 76 | 28 870 430 | 100,00 | 501 | 577 | ▬ | ||||||
Зареєстровано виборців/явка | 49 332 709 | 66,71 | – | 43 328 539 | 66,63 | – | – | – | ||||||
Джерело: Міністерство внутрішніх справ Франції |
- ↑ La carte des résultats des législatives au premier tour et le tableau des candidats qualifiés. Le Monde. 30 червня 2024. Процитовано 7 липня 2024.
- ↑ Législatives 2024 : y a-t-il une triangulaire dans votre circonscription ? Retrouvez la liste officielle des candidatures pour le second tour. Le Monde. 1 липня 2024. Процитовано 7 липня 2024.
- ↑ Second tour : le direct. Ipsos France. 7 липня 2024. Процитовано 7 липня 2024.
- ↑ а б ELECTIONS LEGISLATIVES 2nd TOUR – 7 juillet 2024 (PDF). Elabe. 7 липня 2024. Процитовано 7 липня 2024.
- ↑ 🔴Live: French PM Attal to resign after leftist alliance trounces Macron's ruling party. France 24 (англ.). 7 липня 2024. Процитовано 7 липня 2024.
- ↑ France's Macron asks Attal to stay on as prime minister for now (англ.). Reuters. 8 липня 2024. Процитовано 8 липня 2024.
- ↑ Willsher, Kim (26 серпня 2024). Chaos in France after Macron refuses to name prime minister from leftwing coalition. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 27 серпня 2024.
- ↑ Макрон призначив Барньє прем’єром і доручив формувати уряд. www.ukrinform.ua (укр.). 5 вересня 2024. Процитовано 7 вересня 2024.
- ↑ Члени партії «Республіканці» в союзі з «Національним об'єднанням»