Перейти до вмісту

Пархоменко Михайло Іванович

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

{{subst:PP}}

Пархоменко Михайло Іванович
Народження31 липня 1950(1950-07-31) (74 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Краматорськ, Сталінська область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
НавчанняУкраїнський поліграфічний інститут (1977) Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчительБунов Валентин Львович і Попов Анатолій Іванович Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьграфік, художник Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленНаціональна спілка художників України Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоПархоменко Іван Іванович Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
заслужений художник України
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пархоменко.

Пархоменко Михайло Іванович (31 липня 1950, місто Краматорськ, Донецька область) — заслужений художник України, член Національної спілки художників України, графік, живописець, мандрівник, громадський діяч, лауреат, дипломант та призер міжнародних й регіональних виставок і конкурсів, співзасновник Спілки мариністів Одеси[1], художній керівник міжнародного творчого об'єднання «Спокуса», координатор творчих програм Національної Академії образотворчого мистецтва і архітектури, організатор всеукраїнських та регіональних творчих проектів: «Обличчя кордону», «Чарівний світ Дністра», «Крила Вітчизні», «З'єднуємо береги», «Завжди пам'ятаємо» та інших.[2]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Батько: Пархоменко Іван Іванович. (1 липня 1916 — 27 грудня 1997) — видатний український художник. Будучи головним художником міста Краматорськ, він очолював ізостудію та заснував народну картинну галерею (1957—1967 рр.), яка згодом стала Державним художнім музеєм. У 1972 році переїхав до Донецька. Його ім'я внесено до книги «Історія міст і сіл Української РСР» (Дніпропетровська область) та до енциклопедичного словника «Художники України» Академії наук УРСР. На будинку по вулиці Б. Хмельницького, де він проживав, встановлена меморіальна дошка на його честь.

Мати: Ольга Кузьмівна Черкаська, художниця.

Вчителі

[ред. | ред. код]

Його перші кроки в мистецтві почалися під впливом батьків. Батько виховував у ньому любов до праці та дисципліни, а мати розвивала його уяву і творчий потенціал. Вагомий внесок у його розвиток зробили художники Олександр Васильович Москвичов[3] із Санкт-Петербурга та Микола Васильович Ясиненко з Донецька. Олександр Москвичов познайомив його з вишуканою технікою офорту, а Микола Ясиненко допоміг сформувати глибоке, філософське сприйняття світу.

Біографія

[ред. | ред. код]
  • 1950. 31.07. — народився в місті Краматорськ, Донецької області в сім'ї художників;
  • 1969—1971 — Служба в армії. Сержант;
  • 1971—1977 — Навчання в Українському поліграфічному інституті ім. І. Федорова за фахом «книжкова ілюстрація» м. Львів;
  • 1972 — Переїзд до міста Донецьк. Перехід на заочний факультет інституту. Праця в Донецькому художньо-виробничому комбінаті;
  • 1973 — Початок творчої праця над літографією;
  • 1977 — Прийнятий до Спілки художників України;
  • 1984 — Переїзд до Одеси;
  • 1984—1994 — Праця на пасажирських суднах Чорноморського морського пароплавства.
  • Учасник двох навколосвітніх подорожей. Має 70 персональних художніх виставок. З них 50 за кордоном;
  • 2002 — Координатор творчих програм Національної Академії образотворчого мистецтва й архітектури України (Київ). Один із засновників «Спілки мариністів Одеси»;
  • 1997—2005 — Голова секції графіки Одеської Спілки художників, член Правління Одеської обласної організації Національної спілки художників України;
  • 2006 — Художній керівник міжнародного творчого об'єднання «Спокуса»;
  • 2013 — Художній керівник симпозіумів «Мелодії степу і моря» та «Фрумушика-Нова». З 2017 року — Заступник голови редколегії книжки — альбому видавничої серії «Архівна Одісея»: 1. «Парки і сквери Одеси очима художників і архівістів»  2017 р. 2. «Морський фасад Одеси» 2018 р. 3. «Одеса швейцарська» 2021 р. 4. «Одеса морська» 2023 р.
  • З 1 квітня 2022 року по 30 червня 2022 року брав участь у творчих симпозіумах та виставках в проекті «Історичні партнерські зв'язки України та Румунії» на базі музейного комплексу «Палац мистецтв Могошоая» під керівництвом експерта ЮНЕСКО Н. Загури. Румунія. Бухарест.
  • 2024 р. — створення муралу (110 м кв.) на тему «Українські народні казки» у дитячому реабілітаційному центрі імені Бориса Літвака, в «Будинку з золотим янголом». М. Одеса.
  • В липні 2024 у музейному комплексі «Фрумушика-Нова» відкрився художній музей творів Заслуженого художника України Михайла Пархоменка, організатора та координатора створення музейного комплексу Семисотка та картинної галереї у Фрумушиці-Нова.

Організація міжнародних, всеукраїнських і регіональних творчих проєктів

[ред. | ред. код]
  • 1993 р. — симпозіум текстилю. Будинок творчості НСХУ «Седнів», Чернігівська обл.
  • 1996 с. — симпозіум «Подільські зустрічі», с. Печора, Вінницька обл.
  • 1997—1999 рр. — проєкт «Чарівний світ Дністра», с. Яськи Одеська обл.
  • 2000—2001 рр., 2003—2007 рр. — Проєкти, присвячені Державній прикордонній службі України: «Світ, який ми оберігаємо», «Обличчя кордону». Художники працювали на заставах: «Яськи» Котовського загону; «Вилкове», «Острів Зміїний», «Рені», «Матроска», «Кілія» Ізмаїльського прикордонного загону; «Рибалівка», «Кароліно-Бугаз», «Імені О. А. Маловського» Одеського прикордонного загону; «Чернівці», «Руська», «Шепіт», «Селятин» Чернівецького прикордонного загону. Проведено виставки творів у адміністрації ДПСУ (м. Київ).
  • 2001 р. — проєкт «Крила Вітчизни». Присвячено Повітряним Силам України, Крим м. Бельбек.
  • 2002 с. — пленер за підтримкою Державної Адміністрації Овідіополя, Санжійка, Одеська обл.
  • 2002 р. — пленер одеських художників за підтримкою ВМС України, о. Зміїний.
  • 2007 р. — пленер українських художників, «Кінбурнська коса», Миколаївська обл.
  • 03. 2007 р. — проєкт вистав в Чорноморській виправній колонії УДДУВП в Одеській обл. (№ 74). 2012 р. — вистава «Я був тоді в Одесі», Чорноморська виправна колонія (№ 74).
  • 2007 р. — вистава-акція «Дарунок митців Одеси» м. Миколаїв, Художній музей. Присвячено 165-річчю з дня народження художника В. В. Верещагіна.
  • 2008—2010 рр. — проєкт «Об'єднуємо береги», Одеса-Стамбул, Одеса-Батумі (Круїзи на т/х «Калідонія» та поромі «Грейсвальд»). Спонсор судноплавна компанія «UKRFERRY». Учасники круїзів — художники, мистецтвознавці України (340 осіб).
  • 2012 р. — симпозіум, вистава «Дев'ять майстрів», Стамбул (Туреччина).
  • 05. 2013 р. — вистава, присвячена м. Стамбулу «На тому березі», Київ, Музей сучасного мистецтва. За підтримки компанії GLOBART.
  • 07. 2013 р. — симпозіум «Мелодії степу і моря», Вилкове та о. Зміїний. За підтримки громадської організації «Спілка митців „Берег Овідія“», спільно з Державною прикордонною службою України.
  • 2013—2022 рр. — симпозіуми. Теми: «Дороги Даків», «Молдавські свята», «Вино та виноробство», «Трудівники Фрумушика-Нова», «Герої Бессарабської землі», «Фрумушика очима великих художників», «Червона книга Буджацького степу», «Народження Вина», «Історія села Семисотка». «Фрумушика-Нова», Одеська обл.
  • 03. 2017 р. — симпозіум «Дністровський рубіж», м. Білгород-Дністровський. За підтримки Державної прикордонної служби України.
  • 09. 2017 р. — симпозіум «Чарівний край Черемоша й Прута», м. Чернівці, м. Івано-Франківськ. За підтримки Державної прикордонної служби України.
  • 2018 р. — симпозіум, вистава до дня народження Львівського прикордонного загону, м. Львів.
  • 2018 р. — симпозіум, вистава «У східному напрямі», м. Київ, Краматорськ-Бахмут-Майорське-Кураховое-Маріуполь. За підтримки Державної прикордонної служби України.
  • 2019 р. — пленер «Береги Санжійки», база «Гніздо лелеки», Одеська обл.
  • 07. 2020 р. — симпозіум по заставах Чернігівського прикордонного загону «Північний кордон».
  • 2021 р. — симпозіум «Один ранок — один світанок», с. Санжійка, Одеська обл.
  • 2021 р. — пленер на о. Зміїний. За підтримки ДПС України.

В різний час у симпозіумах брали участь 800 художників та мистецтвознавців Одеси, Києва, Львова, Чернівців, Харкова, Донецька, Краматорська, Маріуполя, Ізмаїлу, Черкас, Запоріжжя, Миколаєва, Сум, Іллічівська, Дубна, Луцька, Вінниці, Білгород-Дністровська.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 1977 — Лауреат Першої премії Національного конкурсу молодих художників України у номінації «графіка»;
  • 2000 — Пам'ятна відзнака Академії Мистецтв України;
  • 2000 — Прізвище художника внесено в книгу «Зірка Одеси»;
  • 2005 — Лауреат І премії конкурсу «Смарагдова ліра», що проводиться Державною прикордонною службою України;
  • 2012 — Лауреат конкурсу «Люди справи» газети «Вечірня Одеса»;
  • 2013 — І місце в конкурсі, присвяченому 150-річчю Ніко Піросманішвілі;
  • 2013 — Присвоєно звання «Заслужений художник України»;
  • Медаль «За сумлінну службу в прикордонних військах України»;
  • Медаль Дворянського зібрання півдня України «Благословення Господнє».
  • 2024 — Медаль «За співпрацю» від Державної Прикордонної Служби України.

Музей заслуженого художника України Михайла Пархоменка

[ред. | ред. код]

В липні 2024 року в складі туристичної-етнографічного комплексу «Фрумушика-Нова» створено художній музей заслуженого художника України Михайла Пархоменка[4].

Місцезнаходження основних творів Михайла Пархоменка

[ред. | ред. код]

За роки творчої діяльності відбулося 70 персональних виставок художника, з них 50 за кордоном: у Бремені, Севільї, Оулу, Савані, Гавані, Ріо-де-Жанейро, Сіднеї, Таїті, Венеції, Бергені, Кілі, Генуї, Роттердамі, Йокогамі, Лісабоні, Буенос-Айресі та ін.

Понад 100 творів знаходиться у 38 художніх та історичних музеях і картинних галереях України, Казахстану, Туркменістану. Більше тисячі його картин зберігаються в приватних колекціях по всьому світу — в Америці, Європі та Азії.

Основні твори

[ред. | ред. код]

Основна частина творчого доробку художника представлена роботами, виконаними у техніках кольорової літографії, офорту, монотипії та акварелі. Михайло Іванович Пархоменко входить до десятки художників країн СНД, які володіють унікальною технікою багатоколірної літографії.

Цикли творів

[ред. | ред. код]
  • Цикл «Україна»
  • Цикл «Війна»
  • Цикл «Одеса»
  • Цикл «Мічурінський сад»
  • Цикл «Герої землі Донецької»
  • Цикл «Кораблі і зорі»
  • Цикл «Колима»
  • Цикл «По Європі»
  • Цикл «Екватор»
  • Цикл «Індія»
  • Цикл «Австралія та Океанія»
  • Цикл «Південна Америка»
  • Цикл «По Африці і Близькому Сходу»

Серії творів

[ред. | ред. код]
  • Серія «Донбас трудовий»
  • Серія «Місто»
  • Серія «Києву 1500 років»
  • Серія «Чотири стихії»
  • Серія «Знаки Зодіаку»
  • Серія «Спорт»
  • Серія «Трудівники Буджакскої громади»
  • Серія «Велична Грузія»

Триптихи, диптихи та інші твори

[ред. | ред. код]
  • Триптих «Канал Дніпро-Донбас»
  • Диптих «Шахтарські будні»
  • Диптих «Дні та ночі»

Розділи

[ред. | ред. код]
  • Розділ «На флоті»
  • Розділ «Скульптура»
  • Розділ «Портрети»
  • Розділ «Туреччина»

Графіка, ілюстрації, бодіарт

[ред. | ред. код]
  • Літографія
  • Монотипія
  • Ілюстрації до н-ф роману О. Меєрова «Обережно чужі»
  • Ілюстрація до творів Міхая Емінеску
  • Бодіарт

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Спілка мариністів Одеси [1] дата доступу: 29 грудня 2024 року.
  2. ↑ Державна прикордонна служба України [2] дата доступу: 29 грудня 2024 року
  3. ↑ Александр Васильевич Москвичев [3] дата доступу: 30 грудня 2024 року.
  4. ↑ Музей заслуженого художника України Михайла Пархоменка [4] дата доступу: 30 грудня 2024 року.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Пархоменко_Михайло_Іванович