Парціальна активність популяції
Парціальна активність популяції (від лат. partialis — частковий) — активність, що визначає частку популяції в масштабі процесів, здійснюваних усіма партнерами угруповання, або біоценозу (напр., дихання), або тільки групою функціонально однотипних організмів (напр., фотосинтез). При подібному підході парціальна активність популяції виявляється чисто екологічним поняттям, а різні підходи до її оцінки породжують одне з найцікавіших завдань сучасної екології. Поняття запропоновано В. Д. Федоровим (1979[1]).
Активність видів — один з найбільш інформативних показників, який відображає міру життєвого успіху місцевих популяцій на даній території[2].
Для обчислення парціальної активності видів існують різні підходи: за співвідношенням великої кількості і константності, за зустрічальністю і покриттям, як відношення суми проективних покриттів виду у всіх описах даної асоціації до загального числа описів[3].
Існує точка зору, що визначати парциальную активність можна використовуючи коефіцієнт пайової участі (Кпу). Він був запропонований E. В. Гаріним[4], і обчислюється як відношення кількості знахідок даного виду до кількості знахідок всіх видів (величина безрозмірна або у відсотках). Коефіцієнт відбиває частку видів тобто їх успіх в межах екотопу, а отже характеризує їх активність.
- Быков Б. А. Экологический словарь. — Алма-Ата: Наука, 1983. — 216 с.
- Дедю И. И. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев, 1989.
- Словарь ботанических терминов / под общ. ред. И. А. Дудки. — Киев : Наукова думка, 1984. — 308 с. (рос.)
- Зверев А. Т. Основные законы экологии. — М.,: Издат. дом Паганель, 2009. — 171 с.
- Гиляров А. М. Виды сосуществуют в одной экологической нише [1]
- ↑ Федоров В. Д. Относительное обилие симпатрических видов и модель экспоненциально разломанного стержня // Человек и биосфера. Вып. 2. — М.: Изд-во Моск. ун-та. — 1979. — С. 17-41.
- ↑ Юрцев Б. А. Флора как базовое понятие флористики: содержание и подходы к изучению // Теор. и метод. проблемы сравнит. флористики. — Л., 1987. — С. 13-28.
- ↑ Марина Л. В. Внутриландшафтная активность видов флоры Висимского заповедника (Средний Урал) // Сравнит. флористика на рубеже III тысячелетия: достижения, проблемы, перспективы. — СПб., 2000. — С. 263–275.
- ↑ Гарин Э. В. Флора и растительность копаней Ярославской области: Автореф. дисс. … канд.биол. наук. Борок, 2004. 21 с.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |