Перейти до вмісту

Паскевич Єлизавета Олексіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Паскевич Єлизавета Олексіївна
Ім'я при народженніГрибоєдова
Народилася1791(1791)
Москва
Померла30 квітня 1856(1856-04-30)
Берлін
ПохованняКаплиця Паскевичівd
РідПаскевичі
БатькоAlexey Fyodorovich Griboedovd
МатиQ120125137?
У шлюбі зПаскевич Іван Федорович[1]
ДітиФедір Паскевич, Anastasiya Paskevichd, Anna Paskevichd і Alexandra Balashovad
Нагороди
Орден Святої Катерини 1 ступеня
Орден Святої Катерини 1 ступеня
Орден Святої Катерини 2 ступеня
Орден Святої Катерини 2 ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Грибоєдова.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Паскевич.

Єлизавета Олексіївна Паскевич (ясновельможна княгиня Варшавська; до шлюбу Грибоєдова; 1791[2] — 30 квітня 1856) — статс-дама, графиня; кавалерственна дама ордену святої Катерини[3]; дружина фельдмаршала графа Івана Паскевича.

Біографія

[ред. | ред. код]

Дочка дійсного статського радника Олексія Федоровича Грибоєдова (1769—1833) від першого шлюбу[4] з княжною Олександрою Сергіївною Одоєвською (1767—1791)[5]. По батькові доводилась двоюрідною сестрою письменника і дипломата О. С. Грибоєдова; по матері — В. Ф. Одоєвському і була в далекій спорідненості з О. С. Пушкіним. У 1796 році овдовілий О. Ф. Грибоєдов одружився з Анастасією Семенівною Наришкіною (1777—1860), але шлюб цей був не надто вдалим[6].

Дитинство своє і молодість Єлизавета Олексіївна провела в Москві або в багатому маєтку батька свого Хмеліта Смоленської губернії, де був домашній театр і циганський хор. Частими гостями в садибі були Уварови, Якушкини, Шереметєви, Розумовські, Хомякови, Татіщеви, Радищеви і Нахімови. Отримала гарну домашню освіту під керівництвом француза абата Боде, англійця Адамса і вчителя малювання німця Маєра[7]. Була талановитою віолончелісткою і її виступи в будинку батька збирали всю музичну Москву, де Грибоєдови жили відкрито і вміло розважали все місто.

У січні 1817 року стала дружиною 35-річного генерал-лейтенанта Івана Федоровича Паскевича і принесла йому в придане великий статок (близько 1 500 душ селян у Смоленській губернії). Вінчання відбулося в Казанському храмі в маєтку Хмеліта за присутності всього місцевого генералітету[8]. Після весілля подружжя жило в Смоленську, де Паскевич командував дивізією, але вже влітку він отримав рескрипт супроводжувати великого князя Михайла Павловича в його подорожі по Росії і по Європі, яка тривала понад два роки. Єлизавета Олексіївна залишалася в Москві і жила в батька.

У наступні роки вона майже не розлучалася з чоловіком і супроводжувала його у всіх його службових призначеннях. Жила з ним у Вільні, в Тифлісі і у Варшаві, розділяючи з чоловіком його піднесення і почесті. В грудні 1823 року як виняток[9] при заручинах великого князя Михайла Павловича була нагороджена орденом святої Катерини меншого хреста. 16 червня 1829 року, була пожалувана статс-дамою і, нарешті, 25 травня 1846 року отримала орден св. Катерини першого ступеня. Імператор Микола I свої листи до Паскевича частенько закінчував словами: «цілую ручки княгині».

Графиня Паскевич, як відзначали сучасники, була «висока і повна брюнетка[10], зовні некрасива, з різкими рисами обличчя, але з гарними виразними очима, в її манерах було неабияке благородство і врівноваженість»[11]. В товаристві її вважали зарозумілою і знаходили дамою владною та норовливою, яка здійснювала великий вплив на чоловіка. За словами О. С. Павліщевої у період намісництва Паскевича в Царстві Польському «її світлість Єлизавета Олексіївна була там ні більше ні менше як її величність Олександра Федорівна в Петербурзі»[12]. Причому у своєму салоні з польськими дамами вона була груба, а між тим в будуарі розповідала графині Ржевуській, такі таємниці, які шкодили Російській імперії[13].

Шлюб її був вдалим, вона щиро любила свого чоловіка і ненадовго пережила його. Померла в Берліні 30 квітня 1856 року від запалення легенів[14], на руках сина і дочки Лобанова-Ростовського. Була похована поряд із чоловіком у селі Іванівському (колишньому Дембліні). У 1889 році їх останки були перепоховані в сімейній усипальниці князів Паскевичів, збудованій сином в Гомелі.

Діти

[ред. | ред. код]
  • Михайло (нар.. і пом.. 1817), похований в усипальниці в маєтку Хмеліта.
  • Олександра (1821-05.06.1844[15]), фрейліна двору (10.09.1828), у червні 1838 року у Варшаві стала дружиною Петра Олександровича Балашова (13.01.1811—30.01.1845), флігель-ад'ютанта Паскевича. Шлюб відбувся проти волі її батьків, бо наречений хворів на чахотку, і ця хвороба незабаром передалася дружині. Обоє померли зовсім молодими. Олександра Іванівна померла в Римі і була похована на кладовищі Тестачо. 25 серпня 1845 року її тіло разом з прахом чоловіка було відправлено в Санкт-Петербург. Нині подружжя покояться в церкві села Покровського, званого Шапки, Шліссельбургського повіту. У них були сини — Микола, Михайло, Іван.
  • Анастасія (1822—1892), фрейліна двору (1837), з 22 лютого 1850 року дружина флігель-ад'ютанта князя М. Б. Лобанова-Ростовського (1819—1858) (старший брат майбутнього міністра закордонних справ); їхня дочка Марія одружена з єгермейстером В. В. Скарятіним.
  • Ганна (1822-18.11.1901[16]), близнючка, фрейліна двору (1837), дружина генерал-майора князя М. Д. Волконського (1811—1875). Шлюб її був невдалим. Жила постійно в Парижі далеко від чоловіка і доньки, де нею був серйозно захоплений барон Шарль Де-Бер. Померла від запалення легенів, похована на кладовищі Пер-Лашез. Але потім перепоховали, згідно із заповітом, поруч з батьками в гомельській фамільній каплиці-усипальниці. Її дочка Єлизавета (1843—1921), стала дружиною князя Анатоля Куракіна (1845—1936).
  • Федір (1823—1903), генерал-лейтенант, єдиний спадкоємець, шлюб з графинею Іриною Воронцовою-Дашковою, дітей не було.
  • Діти
  • Олександра
    Олександра
  • Анастасія
    Анастасія
  • Анна
    Анна
  • Федір
    Федір

Генеалогія

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ П. Майков Паскевич-Эриванская, Елизавета Алексеевна // Русский биографический словарь / под ред. А. А. Половцов — СПб: 1902. — Т. 13. — С. 332–333.
  2. ↑ Точний рік народження графині Паскевич численні джерела називають по-різному - 1791, 1795 або 1800 рік.
  3. ↑ Кавалеры Ордена Св. Екатерины // Список кавалерам российский императорских и царских орденов за 1846 год. — Санкт-Петербург : Типография II отделения Собственной Его Императорского Величества канцелярии, 1847. (рос.)
  4. ↑ Князь А. Б. Лобанов-Ростовский. Русская родословная книга. В 2-х томах. — СПб.: Издание А. С. Суворина, 1895. — Т. 1. — С.166.
  5. ↑ Вел. кн. Николай Михайлович. Московский некрополь. В 3-х томах. — СПб., 1907. — Т. 1. — С. 330.
  6. ↑ Від другого шлюбу О. Ф. Грибоєдов мав двох синів померлих в дитинстві і дочку Софію (1805—1886), в шлюбі з Сергієм Олександровичем Римським-Корсаковим, її багато дослідників вважають прототипом Софії з «Лиха з розуму»
  7. ↑ В. И. Лыкошин. Из «Записок» // А. С. Грибоедов в воспоминаниях современников. — М.: Федерация, 1929. — С. 315—324.
  8. ↑ Братья Булгаковы. Переписка. Т. 1. — М.: Захаров, 2010. — С. 640.
  9. ↑ Этой милости удостаивались только супруги генерал-адъютантов и высших придворных и военных чинов, между тем как Паскевич был только генерал-лейтенантом.
  10. ↑ А. Я. Панаева. Воспоминания. — М.: Из-во „Правда“, 1986. — С. 69.
  11. ↑ Долли Фикельмон. Дневник 1829—1837. Весь пушкинский Петербург. — М.: Минувшее, 2009. — 1002 с
  12. ↑ Письма О. С. Павлищевой к мужу и отцу. 1831—1837. Т. 2. — СПб.: Изд-во «Пушкинский фонд», 1994. — С. 187.
  13. ↑ В. А. Докудовский. Воспоминания. — Рязань: Рязанская учёная архивная комиссия, 1898. — С. 193.
  14. ↑ ЦГИА СПб. ф. 19. оп. 123. д. 12. С. 66.
  15. ↑ ЦГИА СПб. ф. 19. оп. 123. д. 3. Метрические книги православных церквей за границей.
  16. ↑ ЦГИА СПб. ф.19. оп.126. д.1679. с. 218. Метрические книги Троицкой церкви русского посольства.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Паскевич_Єлизавета_Олексіївна&oldid=42901454