Пастернак Євген Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пастернак Євген Борисович
Народився23 вересня 1923(1923-09-23)[1][2]
Москва, СРСР[2]
Помер31 липня 2012(2012-07-31)[1][2] (88 років)
Москва, Росія[2]
ПохованняПередєлкінський цвинтарd
Країна СРСР
 Росія
Діяльністьісторик, літературознавець
ЗакладІнститут світової літератури ім. О. М. Горького
Війнанімецько-радянська війна
БатькоПастернак Борис Леонідович[2]
МатиЄвгенія Пастернак (Лурьє)
Нагороди
медаль «За бойові заслуги» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Євген Борисович Пастернак (23 вересня 1923 — 31 липня 2012[3]) — радянський і російський літературознавець, історик літератури, текстолог, військовий інженер, біограф і педагог. Старший син письменника Бориса Пастернака від першого шлюбу з художницею Євгенією Володимирівною Лурьє (1898—1965).

Біографія

[ред. | ред. код]

«Когда в 1931 родители расстались, для меня это было самым большим горем в жизни»[4].

Після закінчення школи у 1941 році разом з матір'ю в евакуації в Ташкенті, вступив до Середньоазіатського державного університету на фізико-математичний факультет, де провчився один курс. З 1942 по 1954 служив у Збройних Силах. Учасник Німецько-радянської війни. У 1946 закінчив Академію бронетанкових і механізованих військ за спеціальністю інженер-механік з електрообладнання та систем автоматичного керування. У 1969 році захистив дисертацію, кандидат технічних наук. З 1954 по 1975 старший викладач факультету автоматики і телемеханіки Московського енергетичного інституту[5]. З Інституту Євгена Пастернака, як він сам згадував, фактично вигнали за те, що він проводжав до аеропорту Шереметьєво сім'ю Олександра Солженіцина для возз'єднання родини.

З 1960 — історик літератури, текстолог, фахівець зі творчості Бориса Пастернака. З 1976 — науковий співробітник Інституту світової літератури АН СРСР (РАН). Автор першої радянської біографії Бориса Пастернака, створеної на основі багатющого і ексклюзивного архівного матеріалу, насамперед — з сімейного архіву. Упорядник і коментатор першого повного 11-томного зібрання творів Пастернака, який вийшов 5-тисячним тиражем у російському видавництві «Слово» (жовтень 2005). Постійний учасник і доповідач наукових конференцій, присвячених творчій спадщині Пастернака. Неодноразово виступав з лекціями в провідних європейських університетах та університетах США. Автор близько 200 друкованих творів, присвячених життю і творчості Пастернака, його відносин зі знаменитими сучасниками. Під його редакцією вийшло ще кілька видань зібрань творів поета, а також листування, збірники, спогади і матеріали до біографії Бориса Пастернака[6][7].

9 грудня 1989 в Стокгольмі Євгену Пастернаку були вручені диплом і медаль Нобелівського лауреата — його батька.

Нагороджений медалями «За Перемогу над Німеччиною», «За бойові заслуги» та іншими державними нагородами.

Помер 31 липня 2012 року в Москві[8]. Похований на кладовищі в Передєлкіно поруч з батьком і братом Леонідом.

Найбільш відомі книги 

[ред. | ред. код]
  • Борис Пастернак. Материалы для биографии. М., «Советский писатель», 1989.
  • Борис Пастернак. Биография. М., «Цитадель», 1997.
  • «Существованья ткань сквозная…» Книга воспоминаний.
  • У співавторстві з Оленою Пастернак. «Жизнь Бориса Пастернака: Документальное повествование». СПб: изд-во журнала «Звезда», 2004.

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина — Олена Володимирівна Вальтер (р.1936) — внучка філософа Г. Г. Шпета, філолог, співавтор і співробітник Євгена Пастернака в його науковій та видавничій діяльності. У 2009 році подружжя сприяли випуску мемуарів сестри Бориса Пастернака Жозефіни, які вперше були надруковані російською мовою.

Діти — Петро (нар. 1957), театральний художник, дизайнер; Борис (нар. 1961), архітектор; Єлизавета (нар. 1967), філолог.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в г д Catalog of the German National Library
  3. ↑ Скончался Евгений Пастернак // Lenta.ru, 31.07.2012 г.
  4. ↑ ЕВГЕНИЙ ПАСТЕРНАК: ИМЯ МОЕГО ОТЦА СОПРОВОЖДАЕТ БЕССМЕРТИЕ — Сегодня день памяти Бориса Леонидовича Пастернака
  5. ↑ Региональный центр книги Архангельской областной научной библиотеки им. Н. А. Добролюбова. Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 2 серпня 2018.
  6. ↑ Пастернак Евгений Борисович. Архів оригіналу за 11 грудня 2008. Процитовано 2 серпня 2018.
  7. ↑ СТАЛЬНОЕ ПРЕДНАЧЕРТАНИЕ
  8. ↑ Скончался Евгений Пастернак. lenta.ru. 31.07.2012. Архів оригіналу за 02.09.2012. Процитовано 2012-7-31.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Пастернак_Євген_Борисович