Пасічник Віктор Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Пасічник
Віктор Степанович Пасічник
 Молодший сержант
Загальна інформація
Народження5 березня 1993(1993-03-05)
Саранчуки, Бережанський район, Тернопільська область, Україна
Смерть9 вересня 2024(2024-09-09) (31 рік)
Донецька область, Україна
ПохованняМикулинецький цвинтар
Alma MaterТернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя
Псевдо«Ведмідь»
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Формування
Війни / битвиРосійсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Ві́ктор Степа́нович Па́січник (позивний «Ведмідь»; с. Саранчуки, Тернопільська область — 9 вересня 2024, Донецька область) — український військовослужбовець, молодший сержант 67 ОМБр Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2023).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Віктор Пасічник народився в селі Саранчуках, нині Саранчуківської громади Тернопільського району Тернопільської области України.

Закінчив Тернопільський технічний університет за спеціальністю інженер-механік.

У 2014—2016 роках воював на сході України. Учасник боїв біля Савур-Могили на Донеччині, а також за населені пункти Карлівка, Піски, Тоненьке, Водяне, Станиця Луганська. Після демобілізації працював за кордоном.

Після широкомасштабного російського вторгнення, знову на фронті. Служив кулеметником роти вогневої підтримки батальйону імені Тараса Бобанича 67-ї окремої механізованої бригади. Брав участь у визволенні Київщини, Чернігівщини (зокрема села Новий Биків), Харківщини; воював у Серебрянському лісі на межі Донецької та Луганської областей.

Загинув 9 вересня 2024 року на Донеччині. Похований на Микулинецькому цвинтарі[1].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • орден «За мужність» III ступеня (14 березня 2023) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Богдан Боденчук, Дана Савицька (16 вересня 2024). «Був серцем підрозділу»: у Тернополі в останню дорогу провели воїна Віктора Пасічника. Суспільне Тернопіль.
  2. Указ Президента України від 14 березня 2023 року № 148/2023 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела

[ред. | ред. код]