Пауль Валлот
Пауль Валлот | |
---|---|
нім. Paul Wallot ![]() | |
![]() | |
Народження | 26 червня 1841[1][2][…] ![]() |
Смерть | 10 серпня 1912[1][2][…] (71 рік) ![]() |
Поховання | Рейнланд-Пфальц ![]() |
Країна (підданство) | ![]() ![]() |
Навчання | Берлінська академія архітектури і Дармштадтський технічний університет ![]() |
Діяльність | архітектор, викладач університету ![]() |
Праця в містах | Берлін[1] і Дрезден[1] ![]() |
Найважливіші споруди | Рейхстаг |
Членство | Königlich Sächsischer Altertumsvereind ![]() |
Заклад | Дрезденський технічний університет ![]() |
Учні | Вільгельм Френкельd ![]() |
![]() ![]() |
Пауль Валлот (також Валло, нім. Paul Wallot; 26 червня 1841, Оппенхайм — 10 серпня 1912, Лангеншвальбах) — німецький архітектор.
Валлот вивчав машинобудування в Ганновері, потім продовжив навчання в Берлінській королівській архітектурній академії. У 1864—1867 працював у берлінських архітекторів Штрака, Луке та Хітціга, а також на фірмі Gropius und Schmieden.
Згодом Пауль Валлот відправився у пізнавальну подорож Італією та Англією. З 1869 року в якості приватного архітектора працював у Франкфурті-на-Майні.
У 1882 Валлот поряд з іншими 190 колегами взяв участь в архітектурному конкурсі, пов'язаному із запланованим будівництвом німецького парламенту Рейхстагу, і здобув перемогу разом із мюнхенським архітектором Фрідріхом фон Тіршем. Валлоту були доручені будівельні роботи, які тривали десять років. За свої заслуги в будівництві Рейхстагу він отримав звання таємного радника з питань будівництва.
Незабаром Валлот проявив себе у проектуванні парламенту Саксонії, так званого Державного дому (нім. Ständehaus) на Брюльскій терасі у Дрездені. У 1894—1911 Валлот викладав в Академії мистецтв Дрездена і в технічному університеті. У 1885 він став членом Академії мистецтв, а в 1894 році — членом Архітектурної академії.
-
Рейхстаг, вигляд із західної сторони
-
Парламент (Державний дім) у Дрездені
-
Пауль Валлот за роботою
- Einblicke. Ein Rundgang durchs Parlamentviertel. Deutscher Bundestag, Referat Öffentlichkeit. Berlin 2010