Пацюк сірий
| Пацюк сірий | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Мишеві (Muridae) |
| Рід: | Пацюк (Rattus) |
| Вид: | R. norvegicus
|
| Біноміальна назва | |
| Rattus norvegicus (Berkenhout, 1769)
| |
| |
| Ареал виду Rattus norvegicus | |
Пацю́к мандрівний[1][2][3] або пацю́к сірий[4][5] (Rattus norvegicus) — один з видів гризунів роду пацюків (Rattus). Первинний ареал сірого пацюка, ймовірно, обмежувався північно-східним Китаєм, зараз же завдяки людині він проживає майже в усьому світі. У початковому ареалі вид населяв лісові й чагарникові місцевості, проте інтродуковані популяції здебільшого обмежені людськими поселеннями. Пацюк сірий — це дуже плідна, нічна, всеїдно-рослиноїдна тварина, що живе в ієрархічних групах. Вид розглядається як шкідник господарств і переносник хвороб, з іншого боку як домашня чи лабораторна тварина. Це кремезний гризун у родині мишевих із довжиною тіла ≈ 25 см і вагою ≈ 300 грамів.
Пацюк сірий спочатку був родом з південно-східного Сибіру, північного сходу Китаю та частини Японії. Після серії інтродукцій вид знайшов свій шлях у Східну Європу на початку XVIII століття. До 1800 року він жив уже в кожній європейській країні. Зараз сірого пацюка можна знайти на всіх континентах світу, крім Антарктиди. Належить до космополітичних хребетних.
В Азії R. norvegicus був родом з лісів і чагарникової місцевості. Сьогодні, однак, R. norvegicus знайшли, що найкращим середовищем проживання є поряд з людиною. Майже кожне портове місто у світі має істотну популяцію цих гризунів. Вони займають різні місця існування, включно зі сміттєвими звалищами, колекторами, відкритими полями та лісаи, підвалами та є майже скріхь, де є їжа та прихисток.
R. norvegicus досить великий представник родини мишевих. У середньому, ці пацюки досягають довжини тіла ≈ 25 см (і хвіст зазвичай трохи меншої довжини). Важать від 140 до 500 г; самці зазвичай більші за самиць. У природних популяціях ці пацюки покриті грубим, коричневим хутром (іноді з вкладками чорного або білого волосся) на спинній поверхні, яке зазвичай світлішає до сірого або коричневого ближчн до низу тіла. Різні штами сірих пацюків у неволі можуть бути білого, коричневого або чорного забарвлення. Мордочка тупа. Вуха й хвіст лисі. Хвіст товстий, має 163—205 кілець луски. Вуха круглі, малі, як правило, коротші, ніж у споріднених видів. Довжина хвоста коротша ніж довжина тіла.
| Зубна формула |
|---|
| I 1 C 0 P 0 M 3 |
| I 1 C 0 P 0 M 3 |
R. norvegicus активні вночі або в сутінках. Часто ці пацюки поселяються в районах поряд з водою. Вони є чудовими плавцями. Використовуючи свій нюх і дотик, вони здатні до досить легкого виживання, якщо мають стабільний доступ будь-якого типу їжі. У мегаполісах сірі пацюки виживають в основному завдяки викидам людської їжі та всього, що можна з'їсти без негативних наслідків. Деяких R. norvegicus на березі моря виявляли, коли вони ловили рибу лапами. Також вони полюють на курчат, мишей, птахів і дрібних ящірок.
R. norvegicus можуть розмножуватися до 7 разів на рік. Діапазон числа нащадків складає від 2 до 14 осіб, середнє число нащадків — 9,9. Вагітність триває від 22 до 24 днів. Новонароджені важать приблизно 5,81 г. Дитинчата стають незалежними у період від 4 до 5 тижнів. Статева зрілість для самиць настає у 3-4 місяці.
- ↑ Зоря О. Ссавці Харківської області та їх видове багатство // Науковий вісник ужгородського університету. Серія Біологія. — 2005. — Вип. 17. — С. 155–164.
- ↑ Антонець Н. В. Динаміка видового складу і чисельності дрібних ссавців Дніпровсько-Орільського природного заповідника // Природничий альманах. Сер.: Біологічні науки. — 2013. — Вип. 19. — С. 6-14.
- ↑ Загороднюк І. В., Ємельянов І. Г. Таксономія і номенклатура ссавців України // Вісник Національного науково-природничого музею. — 2012. — Вип. 10. — С. 5-30.
- ↑ Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 193.
- ↑ Загороднюк І. В. Дика теріофауна Києва та його околиць і тенденції її урбанізації // Вестник зоологии. — 2003. — Вип. 37. — № 6. — С. 29–38.
- Ruedas, L. 2008. Rattus norvegicus. / IUCN 2012 (англ.)
- University of Michigan Museum of Zoology (англ.)
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
| Основні модельні організми в генетиці |
|---|
| Фаг лямбда | Кишкова паличка | Хламідомонада | Tetrahymena | Дріжджі (Пивні дріжджі • Schizosaccharomyces pombe) | Neurospora | Кукурудза | Arabidopsis | C. elegans | Дрозофіла | Даніо-реріо | Пацюк сірий | Миша хатня |