Пекульней
Пекульней | ||||
66°08′25″ пн. ш. 174°58′42″ сх. д. / 66.140278° пн. ш. 174.978333° сх. д. | ||||
Країна | Росія[1] | |||
---|---|---|---|---|
Регіон | Чукотський автономний округ | |||
Тип | гірський хребет[1] | |||
Висота | 248 м | |||
Пекульней[2] (рос. Пэкульней) — гірський хребет у {{нп|Північно-Східний Сибір|Північно-Східному Сибіру|ru|Северо-Восточная Сибирь}. Розташований в межах Чукотського автономного округу Російської Федерації, у безлюдній місцевості.
Назва "Пекульней" в перекладі з чукотської мови означає "ніж-гора"[3].
Хребет Пекульней є південним продовженням Чукотського нагір'я, яке входить до Східносибірського нагір'я. Цей гірський хребет простягається з півночі на південь приблизно на 300 км, перетинаючи Північне полярне коло. На заході він обмежений Осиновим хребтом Анадирського плоскогір'я. Лежить у басейні річки Анадир та є вододілом між басейнами річок Біла[en] (яка разом з притокою Великою Осиновою протікає західніше хребта) та Танюрер[ru], долина якої лежить на схід від хребта. Обидві річки течуть на південь. Найвищою вершиною хребта Пекульней є гора Колюча висотою 1381 м. На півдні хребет досягає Анадирської низовини.
Основу хребта Пекульней складають ефузивні та сланцево-пісковикові осадові мезо-кайнозойські породи, серед яких трапляються інтрузії основних порід. На схилах хребта на висоті до 300-500 м над рівнем моря панує мохово-трав'яниста тундра, поросла рідкими чагарниками та кедровим сланцем. Вище поширена лишайникова кам'яниста тундра з розрідженим рослинним покривом. На схилах найвищої середньої частини хребта є безліч багаторічних сніжників та чотири карові льодовики (площа кожного з яких перевищує 0,3 км²).
- ↑ а б в GEOnet Names Server — 2018.
- ↑
- ↑ Леонтьев В. В., Новикова К. А. Топонимический словарь Северо-Востока СССР / науч. ред. Г. А. Меновщиков ; ДВО АН СССР. Сев.-Вост. комплекс. НИИ. Лаб. археологии, истории и этнографии. — Магадан: Магад. кн. изд-во, 1989. — С. 303. — 456 с. — 15 000 экз. — ISBN 5-7581-0044-7.