Передній драбинчастий м'яз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Передній драбинчастий м'яз (лат. musculus scalenus anterior) є важливим м'язом шиї. Він розташований глибоко і відіграє значну роль у русі та стабілізації шиї, а також у допомозі диханню. Ось детальна інформація про анатомію, функції та клінічне значення переднього драбинчастого м'яза:

Анатомія

[ред. | ред. код]
  1. Походження: Передній драбинчастий м'яз починається від передніх горбиків поперечних відростків третього, четвертого, п'ятого та шостого шийних хребців.
  2. Прикріплення: М'яз прикріплюється до верхньої поверхні першого ребра, ближче до його переднього краю.
  3. Сусідні структури:
    • М'яз розташований попереду від середнього драбинчастого м'яза (musculus scalenus medius).
    • Позаду переднього драбинчастого м'яза проходять важливі структури, такі як підключична артерія та стовбури плечового сплетення.
    • Попереду м'яза проходить підключична вена.

Функції

[ред. | ред. код]
  1. Підняття першого ребра: Під час глибокого вдиху передній драбинчастий м'яз допомагає піднімати перше ребро, що сприяє збільшенню об'єму грудної клітки і полегшує дихання.
  2. Стабілізація та рух шиї:
    • При двосторонньому скороченні (обидва м'язи одночасно) м'яз допомагає згинати шию вперед.
    • При односторонньому скороченні (тільки один м'яз) сприяє нахилу шиї в бік скорочення.

Клінічне значення

[ред. | ред. код]
  1. Синдром верхнього отвору грудної клітки: Якщо передній драбинчастий м'яз стає занадто напруженим або збільшеним у розмірах, це може здавлювати підключичну артерію або плечове сплетення, що призводить до синдрому верхнього отвору грудної клітки. Симптоми можуть включати біль у плечі, оніміння та слабкість руки.
  2. Міофасціальний больовий синдром: Напруженість і тригерні точки в передньому драбинчастому м'язі можуть викликати болі, які іррадіюють у плече і руку, і можуть імітувати симптоми інших станів, таких як шийний радикуліт.
  3. Анатомічні орієнтири: Передній драбинчастий м'яз є важливим орієнтиром для лікарів під час проведення блокад нервів, катетеризації центральних вен, а також при хірургічних втручаннях на шиї.

Діагностика та лікування

[ред. | ред. код]
  1. Діагностика: Включає клінічне обстеження, візуалізаційні методи (ультразвук, МРТ) і електроміографію для оцінки функції м'яза і виявлення можливих патологій.
  2. Лікування: Може включати фізіотерапію, масаж, розтяжки, медикаментозне лікування для зняття болю і напруги, а в деяких випадках хірургічне втручання

Примітки

[ред. | ред. код]