Перепелиця Володимир Іванович

Володимир Перепелиця
Перепелиця Володимир Іванович
Володимир Перепелиця; Перепелиця Володимир Іванович
Молодший сержант
Загальна інформація
Народження	31 травня 1967; м. Черкаси
Смерть	9 березня 2022 (54 роки); загинув поблизу м. Ізюм, Харківська область
Національність	українець
Військова служба
Роки служби	2016? — 2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Десантні війська
Формування	81 ОАеМБр
Війни / битви	Російсько-українська війна / Бої за Ізюм
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня	Орден «За мужність» ІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Перепелиця.

Володи́мир Іва́нович Перепели́ця (31.05.1967—09.03.2022) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що трагічно загинув під час російського вторгнення в Україну.

Життєпис

Народився 31 травня 1967 року в місті Черкаси.

Учасник АТО/ООС. У 2016 році, маючи звання старшого солдата, був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Під час російського вторгнення в Україну 2022 року — снайпер відділення 81-ї окремої аеромобільної бригади. У ході боїв за місто Ізюм Харківської області завдяки його подвигу група снайперів залишилася на своїх позиціях, зберегла свою боєздатність та продовжила успішно знищувати ворожу піхоту, що наступала. У ДШВ ЗСУ також розповіли, що влучним снайперським вогнем Перепелиця подавлював натиск рашистських військ, прикриваючи побратимів, які витягували з поля бою поранених військовослужбовців. Також він здійснював корегування вогню артилерії, що дало змогу знищити декілька танків та особовий склад противника — ворожі колони так і не дійшли до позицій основних сил українських підрозділів. Навіть отримавши важке поранення, військовий продовжував прикривати побратимів снайперським вогнем^[1].

Загинув 9 березня 2022 року поблизу міста Ізюм від ворожих обстрілів із «ГРАДу»^[2]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІ ступеня (посмертно).

Похований в місті Черкаси.

Нагороди

орден «За мужність» II ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[3].
орден «За мужність» III ступеня (2016) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[4].

Примітки

↑ Прикривав побратимів, навіть отримавши поранення: у ЗСУ розповіли про подвиг десантника, який загинув за Україну. Фото. Обозреватель. 6 квітня 2022. Процитовано 6 квітня 2022.
↑ У боях за Ізюм загинув житель Черкас. Прочерк. 18 березня 2022. Процитовано 18 березня 2022.
↑ Указ Президента України від 5 квітня 2022 року № 214/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ Указ Президента України від 25 листопада 2016 року № 522/2016 «Про відзначення державними нагородами України»

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Прикривав побратимів, навіть отримавши поранення: у ЗСУ розповіли про подвиг десантника, який загинув за Україну. Фото. Обозреватель. 6 квітня 2022. Процитовано 6 квітня 2022.

[2] У боях за Ізюм загинув житель Черкас. Прочерк. 18 березня 2022. Процитовано 18 березня 2022.

[3] Указ Президента України від 5 квітня 2022 року № 214/2022 «Про відзначення державними нагородами України»

[4] Указ Президента України від 25 листопада 2016 року № 522/2016 «Про відзначення державними нагородами України»

[1]

[2]

[3]

[4]