Перейти до вмісту

Перепеличний Олександр Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Олександр Володимирович Перепеличний
Олександр Володимирович Перепеличний
Ім'я при народженніОлександр Володимирович Перепеличний
Народився15 липня 1968(1968-07-15)
Володимир-Волинський, Волинська область, Українська РСР, СРСР[1]
Помер10 листопада 2012(2012-11-10) (44 роки)
Вейбридж, Елмбріджd, Суррей, Південно-Східна Англія, Англія, Велика Британія
ГромадянствоСРСР СРСР→Росія Росія
Національністьукраїнець
Діяльністьпідприємець
Alma materМФТІ
Знання мовросійська і українська
У шлюбі зТетяна Галіївна Перепелична

Олександр Володимирович Перепеличний (рос. Александр Владимирович Перепеличный[2], деякі російські джерела наводять по-батькові Юрійович) (15 липня 1968, Володимир-Волинський — 10 листопада 2012, Вейбридж) — російський підприємець, фінансист, інформатор європейських слідчих і Вільяма Браудера у справі Магнітського.

Смерть Перепеличного подавалась європейськими засобами масової інформації як імовірна нова «справа Литвиненка».[3][4] У 2018 році у британської поліції з'явились докази причетності російських спецслужб до вбивства Перепеличного. Проведено ексгумацію тіла померлого бізнесмена для проведення токсикологічної експертизи, результати якої були оприлюднені 19 грудня 2018 року: коронер зробив висновок, що Перепеличний «найімовірніше помер природною смертю, а саме — внаслідок синдрому раптової аритмічної смерті».[5]

Біографія

[ред. | ред. код]

Олександр Перепеличний народився 15 липня 1968 року у Володимир-Волинському в сім'ї лікарів. Навчався у Володимир-Волинській школі № 2[6], пізніше перейшов на навчання у республіканський фізико-математичний інтернат. У 1980-х роках Перепеличний перебрався до Москви, та розпочав навчання в Московському фізико-технічному інституті. За спогадами його друзів, в інституті він був відмінником та хотів продовжити навчання в США, проте на це не було грошей. Щоб заробити, в 1989 році зайнявся торгівлею комп'ютерами, які поставляв державним організаціям.[7] Олександр Перепеличний захопився бізнесом, і він відмовився від думок про аспірантуру. У 1991 році він закінчив факультет фізичної хімії та біології МФТІ, та розпочав торгувати на товарній біржі.[8] До середини 1990-х років Перепеличний успішно керував інвестиційним фондом.[9] Крім цього, він займався постачанням продуктів харчування й угодами з нерухомістю. Також керував компанією «Baikonur»[10], яка надавала фінансові послуги.

Після кризи 2008 року успішний до цього бізнесмен розорився. Йому пред'явили позови про відшкодування значної заборгованості.[11] Зокрема, він заборгував компанії, яка належала Дмитру Ковтуну, якого Велика Британія вважає одним із убивць Олександра Литвиненка[12] Перепеличний також підозрювався у зв'язках з кримінальними колами.

У січні 2010 року Олександр Перепеличний разом із родиною емігрував до Великої Британії. Згідно деяких свідчень, він отримав дозвіл на проживання, інвестувавши в країну проживання більше 1 мільйона фунтів стерлінгів, а в статусі політичного біженця йому відмовили.[13] Перепеличний установив контакт із керівником Hermitage Capital Management Вільямом Браудером, якому надав власну інформацію про розкрадання російських бюджетних коштів та про загибель у московському СІЗО аудитора Сергія Магнітського.

В останні роки життя Олександра Перепеличного турбувала зайва вага. До своєї загибелі йому вдалось подолати цю проблему завдяки дієті та регулярним заняттям бігом.[11]

Смерть і розслідування

[ред. | ред. код]

Напередодні загибелі, в листопаді 2012 року, Перепеличний провів кілька днів у Парижі з коханкою, громадянкою України Ельмірою Мединською, з якою він познайомився в Інтернеті в березні того ж року.[14] Пізніше Мединська заявила в суді, що Перепеличний сильно нервувався з-за роботи. 9 листопада, за день до смерті, під час вечері в ресторані він поскаржився на неприємний смак однієї із страв. Після повернення в готель бізнесмен протягом години блював.[15][16]

Уранці 10 листопада Перепеличний повернувся з Парижа, після чого в кінці дня зробив пробіжку.[17] Того ж дня його знайшли мертвим біля власного маєтку на околиці елітного містечка Вейбридж в графстві Суррей. Поховали Олександра Перепеличного в Лондоні.[18]

Російські правозахисники заявили, що Перепеличного вбили.[19] Сам бізнесмен здогадувався, що на нього готується замах.[20] Західними засобами масової інформації смерть Перепеличного розглядалась як імовірна нова «справа Литвиненка».[3][4]

Розслідування смерті проводила британська, французька і швейцарська поліція.[21][19] За даними попереднього слідства, у шлунку Перепеличного знайдені сліди отруйної рослини гельземію.[22][23][24] Під час розслідування виявилось, що Перепеличний був дуже багатою особою. У його комп'ютері знайшли банківські транзакції на сотні мильйонів фунтів стерлінгів, пов'язані з сільськогосподарським бізнесом. Орендований будинок бізнесмена в графстві Суррей коштував більш ніж 5 мільйонів фунтів. Незадовго до смерті він застрахував своє життя на 8 мільйонів фунтів, а також мав намір купити новий будинок в Англії та нерухомість у Маямі.[25][26]

У листопаді 2012 року в провідних британських засобах масової інформації з посиланням на джерела в міністерстві закордонних справ Великої Британії з'явились публикації про те, що за півроку до смерті Перепеличного міністерству стало відомо про інтерес до діяльності Перепеличного російських правоохоронних органів у зв'язку з розслідуванням «справи рішал», яку ввів СК РФ: при обшуку в квартирі кілера Валіда Лурахмаева улітку 2012 року виявлені документи й на Перепеличного: один з паспортів, фотографія з сімейного архіву, вказівка адреси його проживання в Англії, маршрути поїздок. У слідчому комітеті вирішили попередити бізнесмена, вважаючи його черговою жертвою. У листопаді 2016 року уряд Великої Британії (як і в справі Литвиненко) добився засекречення частини матеріалів розслідування у справі Перепеличного.[11]

У 2018 році, після отруєння Скрипалів, британська поліція відновила розслідування обставин смерті Перепеличного. У листопаді того ж року до розслідування підключились британські спецслужби.[27] У грудні 2018 року газета «The Sunday Times» повідомила, що контртерористичний підрозділ Скотленд-Ярду виявив свідчення причетності російської влади до смерті Перепеличного. За даними слідства, співробітники ГРУ знаходились у Великій Британії у той же час, коли помер бізнесмен.[28][29]

У березні 2018 року видання «BuzzFeed» повідомило, що в секретній доповіді Агентства національної безпеки для Конгресу США сказано, що з «високою долею впевненості» вбивство Перепеличного було санкціоновано Володимиром Путіним. За даними «BuzzFeed», у 2017 году американські спецслужби передали MI6 інформацію про причетність російської влади до вбивства Перепеличного.[30]

У 2018 році проведено ексгумацію тіла померлого бізнесмена для проведення токсикологічної експертизи, результати якої були оприлюднені 19 грудня 2018 року: коронер зробив висновок, що Перепеличний «найімовірніше помер природною смертю, а саме — внаслідок синдрому раптової аритмічної смерті».[5] Проте коронер не виключив і того, що Перепеличного могли отруїти якоюсь новою речовиною, яка не залишає після себе слідів.[31]

Після того, як Велика Британія в 2018 році відновила розслідування обставин смерті Перепеличного, Генеральна прокуратура Росії висунула свою версію вбивства, згідно якої бізнесмена вбили за наказом Вільяма Браудера. 19 листопада 2018 року генпрокуратура Росії направила до Слідчого комітету Росії матеріали для відкриття щодо Браудера кримінальної справи за звинуваченням в організації вбивства Перепеличного.[32] Саме Браудер сприяв прийняттю «Закону Магнітського» та санкцій щодо багатьох російських чиновників, і Росія до цього часу відкрила проти нього ряд кримінальних справ.[33][34]

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Олександр Перепеличний був одружений з Тетяною Галіївною Перепеличною, уродженкою Киргизії, з якою познайомився в Москві під час навчання.[35] У пари було двоє дітей, які народились у 2001 і 2003 роках.[17]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://zaxid.net/britanska_politsiya_zapidozrila_rosiyu_u_vbivstvi_dvoh_biznesmeniv_n1471536
  2. ↑ Наталья Райбман (28 листопада 2012). Информатор по "делу Магнитского" внезапно скончался в Великобритании. Ведомости. Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 21 квітня 2019. (рос.)
  3. ↑ а б Новое «дело Литвиненко». Бизнесмен Перепеличный возможно отравлен (рос.)
  4. ↑ а б Another Russian Émigré Dies Mysteriously, but It's a Different Britain [Архівовано 2018-03-31 у Wayback Machine.](англ.)
  5. ↑ а б Michael Holden (19 грудня 2018). Russian whistleblower probably died of natural causes, UK inquest finds. Reuters. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 7 вересня 2020. (англ.)
  6. ↑ Британська поліція запідозрила Росію у вбивстві двох бізнесменів, серед яких є українець
  7. ↑ Яд наш (англ.). Медиазона. Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 21 квітня 2019.}
  8. ↑ Выпускники ФФХБ 1991 года — ФМХФ. mipt.ru. Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 21 квітня 2019. (рос.)
  9. ↑ Harding, Luke. A Very Expensive Poison: The Assassination of Alexander Litvinenko and Putin's War with the West. — New York : Vintage, 2017. — ISBN 9781101973998. (англ.)
  10. ↑ Наталья Райбман. Информатор по «делу Магнитского» внезапно скончался в Великобритании. Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 21 квітня 2019. (рос.)
  11. ↑ а б в Вера Челищева (9 вересня 2017). Ядовый потенциал. Лондон устал от загадочных отравлений русских. Что стало известно в суде про жизнь и смерть «решалы» Перепеличного, важного информатора по делу Магнитского (рос.). Новая газета. Архів оригіналу за 24 березня 2019. Процитовано 22 квітня 2019.
  12. ↑ Перепеличный задолжал возможным убийцам Литвиненко. Архів оригіналу за 1 квітня 2018. Процитовано 31 березня 2018. (рос.)
  13. ↑ Русская матрешка в Лондоне или Кто вы, доктор Перепеличный?. Архів оригіналу за 6 березня 2018. Процитовано 31 березня 2018. (англ.)
  14. ↑ Украинка даст показания британской полиции по делу о гибели российского финансиста Перепеличного. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 7 вересня 2020. (рос.)
  15. ↑ Alexander Perepilichnyy: Lover appears at Russian's inquest. BBC (англ.). 11 квітня 2018. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 22 квітня 2019.
  16. ↑ Russian whistleblower 'appeared nervous and vomited repeatedly' before mysterious death (англ.). The Independent. 11 квітня 2018. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 22 квітня 2019.
  17. ↑ а б Документ (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 8 квітня 2018. Процитовано 8 квітня 2018. (англ.)
  18. ↑ Russian ‘whistleblower’ Alexander Perepilichny buried in London. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 7 вересня 2020. (англ.)
  19. ↑ а б Швейцария занялась расследованием смерти Перепеличного [Архівовано 2018-04-01 у Wayback Machine.] (рос.)
  20. ↑ Перепеличный перед смертью рассказал о возможных убийцах [Архівовано 2018-04-01 у Wayback Machine.] (рос.)
  21. ↑ Французская полиция расследует смерть Перепеличного. Архів оригіналу за 1 квітня 2018. Процитовано 31 березня 2018. (рос.)
  22. ↑ Russian whistleblower had traces of rare poison in stomach, plant expert says [Архівовано 2017-10-20 у Wayback Machine.] (англ.)
  23. ↑ Alexander Perepilichny: Rare Chinese poison found in stomach of Russian whistleblower. ABC News. 20 травня 2015. Архів оригіналу за 7 червня 2015. Процитовано 2 червня 2015. (англ.)
  24. ↑ «В желудке Перепеличного нашли следы яда» [Архівовано 2016-01-30 у Wayback Machine.] (рос.)
  25. ↑ Анастасия Кириленко (10 липня 2015). Магнитский-2. Кто стоит за отравлением еще одного разоблачителя махинаций с НДС. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 7 вересня 2020. (рос.)
  26. ↑ Alexander Perepilichnyy: The questions raised by Russian whistleblower inquest. BBC. 19 грудня 2018. Архів оригіналу за 3 вересня 2020. Процитовано 7 вересня 2020. (англ.)
  27. ↑ Смерть свидетеля по делу Магнитского заинтересовала британские спецслужбы (рос.)
  28. ↑ Ольга Морозова. The Sunday Times: Британские следователи заподозрили Россию еще в двух убийствах. Сноб. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 15 травня 2019. (рос.)
  29. ↑ Британія підозрює Росію у ще двох вбивствах на території Британії
  30. ↑ Poison in the System. London: Buzzfeed News. 12 червня 2017. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 9 березня 2018. (англ.)
  31. ↑ Британский коронер: информатор по «делу Магнитского» Александр Перепеличный «вероятнее всего» умер естественной смертью. Новая газета - Novayagazeta.ru (рос.). 1545233820000. Архів оригіналу за 14 липня 2021. Процитовано 14 липня 2021.
  32. ↑ Генпрокуратура заявила, что Перепеличного могли убить по приказу Браудера. Коммерсант. 19.11.2018. Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 7 вересня 2020. (рос.)
  33. ↑ «Создание преступного сообщества»: в отношении Браудера возбудили новое уголовное дело. RT на русском (рос.). 19 листопада 2018. Архів оригіналу за 6 серпня 2020.
  34. ↑ Michael Schwirtz, Kenneth P. Vogel (16 липня 2018). Who Is Bill Browder, Kremlin Foe Singled Out in Putin’s Offer?. The New York Times. Архів оригіналу за 5 червня 2020. (англ.)
  35. ↑ Who was Alexander Perepilichnyy? The Russian millionaire 'murdered by Kremlin officials' (англ.). The Independent. 19 грудня 2018. Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 21 квітня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Перепеличний_Олександр_Володимирович&oldid=43914331