Перейти до вмісту

Перепеляк Іван Михайлович

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Іван Михайлович Перепеляк
Іван Михайлович Перепеляк
Ім'я при народженніПерепеляк Іван Михайлович
Народився7 листопада 1943(1943-11-07) (81 рік)
с. Оболонь Семенівського району Полтавської області
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьпоет
Alma materХНУ ім. В. Н. Каразіна Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівукраїнська
Роки активностідо 2009 року
Жанрлірика,поема
ЧленствоНаціональна спілка письменників України Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС (1986–1990)
НагородиЗаслужений діяч мистецтв України
ПреміїЛітературна премія імені гетьмана Мазепи

Іван Михайлович Перепеляк (7 листопада 1943) — український поет, завідувач сектором художньої літератури і козацького фольклору Науково-дослідного Центру козацтва імені гетьмана Мазепи, Заслужений діяч мистецтв України, доктор педагогічних наук, професор. Голова Харківської обласної організації Національної спілки письменників України (1994—2012)[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Іван Перепеляк народився 7 листопада 1943 року в с. Оболонь (село) Семенівського району Полтавської області.

1960 р. — середню освіту здобув у своєму селі.

1962—1966 рр. служив на флоті.

Воїн-інтернаціоналіст, учасник бойових дій на Кубі, під час Карибської кризи.

1965 р. — першу добірку поезій подав часопис «Прапор».

1972 р. — закінчив філологічний факультет Харківського державного університету імені В.Каразіна

1972—1980 рр. — завідував відділом літератури й мистецтва у Харківській молодіжці.

1980 р. — член НСПУ.

1985—1993 рр. — працював у газеті «Вечірній Харків». Був позаштатним кореспондентом «Комсомольской правды» та «Літературної України» (Київ).

1993 р. — почесний професор Харківського національного автомобільно-дорожнього університету

1997 р. — почесний доктор Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди.

1994—2012 рр. — був Головою  Харківської обласної організації Національної спілки письменників України.

Завідувач сектору художньої літератури і козацького фольклору Науково-дослідного Центру козацтва імені гетьмана Мазепи, Заслужений діяч мистецтв України, доктор педагогічних наук, професор.

В жовтні 2014 року 10 днів перебував у зоні АТО.

Книги автора

[ред. | ред. код]

Збірки поезій

[ред. | ред. код]
  • «На березі світання» (1976);
  • «Тополина Оболонь» (1979);
  • «Над Сулою-рікою» (1983);
  • «Океан вогню» (1985);
  • «Ратний час» (1990);
  • «Вибране» (1992);
  • «Бунт» (1995);
  • «Неопалима купина» (1997);
  • «Поезії» (1999);
  • «Матеріали до вивчення творчості поета в курсі „ Українська література“ для учнів загальноосвітніх шкіл та студентів гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів І — V рівнів акредитації»: методичний посібник (2002);
  • «Моєї радості печаль» (2004);
  • 13-й Апостол: поема-фієрія (2006);
  • «Поеми» (2007);
  • «Янголи і фурії Поета»: лірична поема (2007);
  • «Григорій Сковорода» (2008);
  • «Судний день»;
  • «Тополина Оболонь» — твори у 3-х томах (2011);
  • «Покаяння Понтія Пілата»;
  • «Остання любов гетьмана»: Історична поема (2012);
  • «Поезії та поеми у 2-х томах» (2013);

Повісті

[ред. | ред. код]
  • «Великий степ»: документальна повість про Героя Соціалістичної Праці, голову колгоспу ім. В. І. Леніна Чутівського р-ну Полтавської області Івана Васильовича Ропавку (1987);

П'єси

[ред. | ред. код]
  • «Козацький монастир» (1995);
  • «В обіймах ангелів — Григорій Сковорода»;

Премії

[ред. | ред. код]
  • Лауреат Літературної премії імені гетьмана Мазепи;[2],
  • Лауреат Харківської обласної премії імені О. Масельського;[3]

Почесні звання і нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом та медалями.

  • «Дипломом честі» Генерального штабу Революційних Збройних Сил Республіки Куба, який вручив команданте Ернесто Че Гевара;
  • Лауреат Міжнародної нагороди «Золотий клейнод Родини Мазеп»;
  • Відзначений нагородою за натхненну роботу на благо Харківщини (2000);
  • Лауреат регіонального рейтингу «Харків'янин століття» 2001 р.;
  • Лауреат Міжнародного академічного рейтингу популярності «Золота фортуна» 2002 р.;
  • «Харків'янин року» 2006 р.;
  • «Почесний громадянин села Оболонь», Семенівського району Полтавської області (нині село Оболонь, Кременчуцького району Полтавської області);
  • «Почесний громадянин Семенівщини», (рішенням сесії районної ради від 28.10.2014 р.).

Література

[ред. | ред. код]

Про автора

[ред. | ред. код]
  1. Іван Перепеляк: поет, прозаїк, драматург, уродженець с. Оболонь Семенівського р-ну // Письменники України: біобібліографічний довідник. — К., 2006. — С. 316.
  2. Михайлин І.  Поет в оптиці свого часу: розмова з І. Перепеляком / І. Михайлин // Рідний край. — 2013. — № 2. — С. 141—147.
  3. Михайлин І. Л. Поезія як батьківщина і батьківщина як поезія / Ігор Михайлин // Літературна Україна. — 2014. — 14 серпня. — С. 12.
  4. Тома Л. «Життя в обіймах смерті…» Великі теми й вистраждані істини / Л. Тома // Літературна Україна. — 2009. — 19 берез. — С. 7.

Рецензії на книги

[ред. | ред. код]
  1. Гарвастюк В. Вічний вогонь слова [рец.: на видання: Перепеляк І. Поезії та поеми в 2-х томах]. — Х.: Майдан, 2003 / В. Гарвастюк; В. Гаввастюк // Рідний край. — 2004. — № 2 (11). — С. 129—135.
  2. Гарвасюк В. Вічний вогонь слова: (рец. на видання: Перепеляк І. М. Поезія та поеми в 2-х томах.  Х.: Майдан, 2003) / В. Гарвасюк // Рідний край. — 2004. — № 2 (11). — С. 129—134.
  3. Гарвасюк В. Вічний вогонь слова: (рец. на видання: Перепеляк І. М. Поезія та поеми в 2-х томах.  Х.: Майдан, 2003) / В. Гарвасюк // Рідний край. — 2004. — № 2 (11). — С. 129—134.
  4. Книга становлення душі: [про двотомник вибраних творів І. Перепеляка, уродженця с. Оболонь Семенівського р-ну] / П. Сорока // Літературна Україна. — 2017. — 27 квіт. — С. 7.
  5. Ковалевський О. Не втратити себе (І. Перепеляк. «Початок вічності»): [про збірку віршів] / О. Ковалевський // Рідний край. — 2002. — № 1 (6). — С. 135—138.
  6. Михайлин І.  Чи буває зрада виправданою? [рец. на видання: Перепеляк Іван. Тринадцятий апостол: Поема-феєрія]. — Харків: Майдан, 2006. — 126 с. / І. Михайлин // Рідний край. — 2007. — № 1 (16). — С. 180—184.
  7. Михайлин І. «Мені було потрібно вік прожити…»: (рец. на книгу: Іван Перепеляк «Поезії: Вірші, поеми» — Х.: Майдан, 1999. — 528 с.) / І.Михайлин // Рідний край. — 2000. — № 2 (3). — С. 127—130.
  8. Стожук А.  Логос покоління: [рец. на книгу: І. Перепеляк «Полтавські сонети» / І. Перепеляк. — Харків : "Майдан", 2010. – 260 с. [Текст] / А. Стожук] // Рідний край. – 2010. – № 2 (23). – С. 254-258.
  9. Хоменко Н.  «І закликав голос: — Устань і говори!»: [рец. на книгу: Перепеляк Іван. Судний день. — Харків: Майдан, 2002. — 124 с.] / Н. Хоменко // Рідний край. — 2002. — № 2 (7). — С. 140—142.
  10. Хоменко Н. «І закликав голос: — устань і говори!»: рец. на книгу: Перепеляк Іван. Судний день. — Х.: Майдан, 2002. — 124 с. / Н. Хоменко // Рідний край. — 2003. — № 2 (9). — С. 140—142.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Національна спілка письменників України.// Письменницький довідник./ Іван Перепеляк
  2. ↑ Премии Украины в области литературы. Архів оригіналу за 7 березня 2010. Процитовано 8 серпня 2010.
  3. ↑ Розсипані перли Слобожанщини

Посилання

[ред. | ред. код]
українська література Це незавершена стаття про українського письменника.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Перепеляк_Іван_Михайлович