Перейти до вмісту

Переспа (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Переспа
Переспа на мапі
53°55′06″ пн. ш. 27°32′55″ сх. д. / 53.91820834° пн. ш. 27.54862779° сх. д. / 53.91820834; 27.54862779
ВитікМінськ, Білорусь Білорусь 53°55′5.55″ пн. ш. 27°32′55.06″ сх. д. / 53.9182083° пн. ш. 27.5486278° сх. д. / 53.9182083; 27.5486278
ГирлоСвіслоч
БасейнСвіслочБерезинаДніпро
Країни: Білорусь
Довжина4 км[1]
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Переспа — річка, ліва притока річки Свіслоч, що дала назву історичному району Мінська.[2][3]

Історія

[ред. | ред. код]

За легендою в місці впадання Переспи в Свіслоч був побудований млин богатиря-знахаря Менська[2], з чого почало своє існування місто Мінськ[4]. У 1922 році в річку впадав магістральний канал осушувальної мережі Комаровського болота. У Переспу впадала нині неіснуюча річка Віранка. У 1975 році річка була укладена в підземний зливовий колектор, який в середовищі мінських дигерів називається Порцеляноровим, а офіційно Комаровським.

Географія

[ред. | ред. код]

Витік Переспи знаходився на території колишнього Комаровського болота (нині Парку Дружби народів), біля місця перетину вулиць Кульман і Карастоянової. Струмок протікав по території, де зараз розташовується котельня Центрального району, потім вздовж вулиці Гая, і по території порцелянового заводу в бік перехрестя вулиць Машерова, Даумана і Стрижевської. Гирло розташовується між спорткомплексом Динамо і проспектом Машерова, річка впадала в Свіслоч невеликим водоспадом[4]. В даний час поряд з гирлом знаходиться 150 метровий водостік, який закінчується входом в колектор.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Исчезнувшие реки Минска: где протекали, почему пропали и какие легенды с ними связаны. Архів оригіналу за 15 квітня 2015. Процитовано 30 березня 2015.(рос.)
  2. а б Переспа. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 30 березня 2015.(рос.)
  3. Советский район. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 30 березня 2015.(рос.)
  4. а б Переспа. «ВЕЧЕРНИЙ МИНСК» за 3 липня 1997р. четвер №124 (8682). Архів оригіналу за 15 квітня 2009. Процитовано 30 березня 2015.(рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]