Перша Курильська протока

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перша Курильська протока
Зображення
Країна  Росія
Адміністративна одиниця Сєверо-Курильський район
Мапа
CMNS: Перша Курильська протока у Вікісховищі

Координати: 50°50′08″ пн. ш. 156°35′05″ сх. д. / 50.835555555583773923° пн. ш. 156.584722222247762602° сх. д. / 50.835555555583773923; 156.584722222247762602

Перша Курильська протока (рос. Первый Курильский пролив, яп. 占守海峡) — протока в Тихому океані, що відокремлює острів Шумшу Курильської гряди від півострова Камчатки (мис Лопатка). Сполучає Охотське море з океаном. Довжина близько 15 км, мінімальна ширина 12 км, глибина у середній частині до 35 м. Названа у середині XVIII століття, коли у практиці російських мореплавців острови Курильської гряди було прийнято позначати порядковими номерами від Першого (сучасний Шумшу) до Дванадцятого (сучасний Кунашир); порядковим номером позначалися і протоки між островами[1].

З 1875 по 1945 рік протокою проходили російсько- і радянсько-японський кордони. Нині протока знаходиться в акваторіях Сахалінської області та Камчатського краю, Російської Федерації між якими протокою проходить адміністративний кордон.

У протоці розташовуються кекур Одинець, риф Східний, риф Лопатка та мілина Курбатовська. На південному узбережжі виділяються миси Курбатова, Понтарьова, Яукич. У північній частині протоки між рифом Лопатка та Камчаткою знаходиться прохід Камчатський. У протоку впадають річки Кошкіна, Озерна, Болотинка. На південному узбережжі багато підводних та надводних каменів. Протока зазвичай вважається небезпечною для плавання[2].

Середня величина припливу на берегах протоки 1,0 м. Берег уривистий. На острові Шумшу на березі протоки розташоване нежитлове селище Курбатове, на Камчатці на березі протоки знаходиться село Семенівка.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Охотское море. Энциклопедия, 2009, с. 141.
  2. Петербургский договор 1875 г. // Кутаков Л. Н. Россия и Япония.— М.: Наука, 1988. nippon-history.ru (рос.). Архів оригіналу за 29 листопада 2021. Процитовано 5 квітня 2020.

Література[ред. | ред. код]