Перша столиця (телепрограма)
| Перша столиця | |
|---|---|
.jpg) | |
| Країна |  Україна |
| Зона мовлення | Харків |
| Мова мовлення | російська |
| Тематика каналу | історія Харківщини |
| Дата початку мовлення | 1994 |
| Керівник(и) | Костянтин Кеворкян |
Відеоканал «Перша столиця» — колишня харківська суспільно-історична телепрограма. Перший випуск вийшов 1994 року. Засновник і беззмінний керівник Костянтин Кеворкян.
У 1992 році журналіст Костянтин Кеворкян на харківському телеканалі Тоніс-центр організував авторську передачу «Перша столиця», в якій на історико-публіцистичних матеріалах розвивав бренд «Харків — перша столиця», який мав на увазі, що місто у 1919—1939 роках було столицею радянської України. В 1994 Кеворкян заснував власний теле-відеоканал «Перша столиця»[1]. У 2005 році після Помаранчевої революції в Україні харківський «Сьомий канал» розірвав договір із «Першою столицею» та відмовився транслювати її передачі. Кеворкян та керівництво «Першої столиці» назвало ці події політичною розправою[2]. Ефіри телеканалу пізніше продовжились.
У 2010 році Вечірній Харків писав, що загальний хронометраж випущених передач «Першої столиці» за 17 років роботи склав понад 20 тисяч хвилин[3].
Історик Володимир Кравченко у 2010 році писав, що «Перша столиця» є проектом, який претендує на створення «нового варіанта регіонального історичного наративу» і має, «безумовно, не лише комерційний, а й певний політичний та національно-культурний вимір»[4].
Український церковний діяч Ігор Ісіченко вважає, що концепція відеоканалу «Перша столиця» полягає в ототожненні української державності з УРСР та відмові усвідомлювати спадкоємність із Гетьманщиною XVII—XVIII століть чи князівською державою IX—XIII століть. Це дозволило Кеворкяну та його однодумцям проголосити Харків, а не Київ, Чигирин, Батурин чи Глухів першою столицею України і тим самим «тішити провінційне самолюбство»[5].
Політолог Тетяна Журженко вважає, що «Перша столиця» була амбівалентною спробою по-новому розповісти місцеву історію. Хоча назва «Перша столиця» відноситься до 1919—1934 років, коли Харків був столицею Радянської України, Кеворкян на каналі визначає «золоту епоху» міста кінцем ХІХ століття. Журженко пише, що «у такій перспективі розгляду історії міста радянські та російсько-імперські наративи поєднуються з локальними українськими наративами та символами». Згідно з Кеворкяном ключ до нового добробуту та культурного відродження Харкова знаходиться в економічній регіоналізації; місто має стати «тіньовою столицею російськомовної культури в Україні»[6].
- Лауреат Всеукраїнського фестивалю телевізійних програм «Україна єдина» (Україна; 2000, 2003, 2004)
- Перше місце на всеукраїнському фестивалі регіональних телевізійних програм «Золота Хвиля» (Україна, 1999)[3]
- Щорічна премія Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення «Телетріумф» у номінації «Регіональна програма» (Україна, 2005)[3]
- Лауреат міжнародного фестивалю телепрограм та фільмів «Золотий бубон» (Росія, 2007)[3]
- Переможець обласного творчого конкурсу журналістів «Годинник» (Україна, 2007)[3]
- Переможець третього телефестивалю «Відкрий Україну» (Україна, 2008)[3]
- ↑ Абрамов В. В., Сосницкая А. И. Бренд г. Харькова — прошлое и настоящее [Архівовано 2022-03-10 у Wayback Machine.] // Комунальне господарство міст. Науково-технічний збірник. — № 108. — 2013. — С. 602—607.
- ↑ «Первой столице» отказано в эфире по политическим мотивам, — считает руководитель видеоканала Константин Кеворкян // Права людини в Харківській області [Архівовано 2018-12-22 у Wayback Machine.] — 2005. / Харківська правозахисна група, Громадський інформаційно-методичний центр «Всесвіт»; Худож.-оформлювач Б.Захаров. — Харків: Права людини, 2006. — 224 с. — ISBN 966-8919-12-2.
- ↑ а б в г д е Видеоканал «Первая столица» приступил к новому циклу передач. Вечерний Харьков. 6 августа 2010. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 12 березня 2021.
- ↑ Кравченко В. В. Харьков/Харкiв: столица Пограничья. — Вильнюс: ЕГУ, 2010. — 358 с. ISBN 978-9955-773-35-1.
- ↑ I. Iсiченко. Фiлологiчнi науки // Досвiд українського середньовiччя в перспективi осягнення нацiональної iдентичностi. — Вiсник Луганського нацiонального унiверситету. — 2009. — № 1 (164) (січень). — С. 86-95.
- ↑ Татьяна Журженко. Мемориальные войны. Политика памяти в постсоветском Харькове // Гражданское образование и демократизация в странах Восточного партнерства. — Бонн : Bundeszentrale für politische Bildung, 2016. — С. 118-139. — ISBN 978-3-8389-0698-0.
- Видеоканал «Первая столица» приступил к новому циклу передач. Вечерний Харьков. 6 августа 2010. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 12 березня 2021.
- Видеоканал «Первая столица» привез в Харьков две награды Всеукраинского фестиваля. Городской дозор. 30 мая 2011. Процитовано 12 березня 2021.
- Харьковский видеоканал «Первая столица» отметил 20-летие. Официальный сайт Харьковского городского совета. 13 февраля 2012. Процитовано 12 березня 2021.
Канал "Первая Столица" на YouTube
