Пестощі (новела)
| Автор | Гі де Мопассан |
|---|---|
| Назва мовою оригіналу | фр. Les caresses |
| Країна | Франція |
| Мова | французька |
| Жанр | новела |
| Місце | Париж |
| Видавництво | газета «Gil Blas» |
| Видано | 14 серпня 1883 |
| Тип носія | на папері |
| Попередній твір | Страх |
| Наступний твір | Божевільний? |
| Видання українською | |
| Перекладач(і) | Орест Сухолотюк |
| Видавництво | Дніпро |
«Пе́стощі»[1][2] (фр. Les caresses) — новела французького письменника Гі де Мопассана, видана у 1883 році. Твір подає листування чоловіка і жінки, в якому відбиті різні погляди на кохання.
Гі де Мопассан вперше опублікував цю новелу в газеті «Gil Blas» 14 серпня 1883 року під псевдонімом Монфріньоз. В українському перекладі новела побачила світ у видавництві «Дніпро» двічі: у восьмитомному зібранні творів Гі де Мопассана (1969—1972)[2] і двотомному виданні вибраних творів письменника (1990)[1] (обидва рази у перекладі Ореста Сухолотюка).
«Пестощі» складаються з двох листів. Перший написаний жінкою, яка заперечує проти фізичної близькості з коханим чоловіком і пропонує йому високу платонічну любов. Другий лист є чоловічою відповіддю на перший. Його автор стверджує, що природа ошукала людину, давши їй разом із високим почуттям любові низькі пристрасті, і що обов'язок людини «ошукати природу», поринувши з головою у сластолюбство. Чоловік підкріплює ці аргументи тим, що «жінки, пересичені пестощами, нічого не прагнуть, і не за чим не жалкують. Вони живуть собі спокійно… бо любощі заступають їм усе…». Підтекст новели розкривається в її закінченні, де оповідач додає, що ці палкі й певною мірою непристойні листи були знайдені у церкві[1].
