Петербурзький мирний договір (1723)
| Петербурзький мирний договір | |
|---|---|
 | |
| Тип | мирна угода  |
| Підписано | 1723 |
| Місце | Санкт-Петербург |
| Підписанти | Петро I |
| Сторони | Російська імперія і Сефевідський Іран |
Петербурзький договір 1723, між Росією та Іраном. Підписано 12 вересня за результатами Перського походу Петра I. До Росії відходили південне та західне узбережжя Каспійського моря з Дербентом, Баку, Рештом та провінціями Ширван, Ґілян, Мазендеран та Астрабад. Росія обіцяла Ірану військову допомогу проти повсталих афганських племен і Туреччини, що вторглися в межі останньої.
Однак ще тим часом, поки іранський посланник Ісмаїл-бек перебував у дорозі, шах Солтан Хусейн потрапив у полон до афганців, а новим шахом проголошений його син Тахмасп II (який, втім, на той час був визнаний ще далеко не всіма провінціями). Останній для зміцнення своїх позицій спочатку підтвердив повноваження Ісмаїл-бека, але невдовзі змінив рішення і наказав повернути його. Проте гінця від шаха було затримано консулом С. Аврамовим та Ісмаїл-бек, прибувши до Санкт-Петербурга, уклав договір. Прибули ж у Персію для ратифікації договору князю Б. Мещерському та секретареві Аврамову Тахмасп II, звинувативши Ісмаїл-бека у зраді, заявив, що він не давав цьому посланцю жодних повноважень і категорично відмовився ратифікувати договір. Ісмаїл-бек, що повернувся в Гілян, сам марно намагався домогтися аудієнції з шахом, щоб переконати його ратифікувати договір, але, дізнавшись про негативне розташування до себе шаха, поїхав до Росії[1].
Надалі ця обставина дала привід деяким історикам (зокрема західним) вважати цей договір невалідним[1]. Проте він підтверджений Константинопольським договором 1724[2] між Туреччиною та Росією (сам Іран, уряд шаха, ніколи цей договір не підписував і не визнавав). Після смерті Петра I за Рештським (1732) [3] і Гянджинським (1735) [4] трактатам придбані згідно з Петербурзьким договором Росією території все ж таки були повернуті Ірану.
- ↑ а б Гациева, 2010, с. 30—32.
- ↑ БРЭ, Константинопольский договор 1724.
- ↑ БРЭ, Рештский трактат 1732.
- ↑ БРЭ, Гянджинский трактат 1735.
- Русско-иранский договор 1723 // Ремень — Сафи. — М. : Советская энциклопедия, 1975. — (Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров ; 1969—1978, т. 22).
- Большая российская энциклопедия : [в 35 т.] / гл. ред. Ю. С. Осипов. — М. : Большая российская энциклопедия, 2004—2017.
- Гациева Т. И.. Значение Петербургского договора 1723 г. для народов Северо-Восточного Кавказа // Научные проблемы гуманитарных исследований. — Пятигорск : Институт региональных проблем российской государственности на Северном Кавказе, 2010. — № 8 (7 березня). — С. 30—37.Гациева Т. И.. Значение Петербургского договора 1723 г. для народов Северо-Восточного Кавказа // Научные проблемы гуманитарных исследований. — Пятигорск : Институт региональных проблем российской государственности на Северном Кавказе, 2010. — № 8 (7 березня). — С. 30—37.
- Курукин И. В. Персидский поход Петра Великого: Низовой корпус на берегах Каспия (1722—1735) / Науч. ред. Т. А. Коняшкина. — МГУ им. Ломоносова (ИСАА). — М. : Квадрига; Объединённая редакция МВД России, 2010. — 381 с. — (Забытые войны России) — ISBN 978-5-91791-046-8.Курукин И. В. Персидский поход Петра Великого: Низовой корпус на берегах Каспия (1722—1735) / Науч. ред. Т. А. Коняшкина. — МГУ им. Ломоносова (ИСАА). — М. : Квадрига; Объединённая редакция МВД России, 2010. — 381 с. — (Забытые войны России) — ISBN 978-5-91791-046-8.