Перейти до вмісту

Петер Шпіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Петер Шпіт
Peter Speeth
рос. Иоганн Петер Спет
Йоганн Петер Спіт
нім. Iohann Peter Speeth Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження29 листопада 1772(1772-11-29)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть1831[4][5][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна
(підданство)		Німеччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьархітектор, гравер, художник Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Петер Шпіт у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Пе́тер Шпіт (нім. Peter Speeth, 29 листопада 1772, Мангайм — ⁣1831, Одеса, Україна, Російська імперія) — німецький архітектор і гравер на міді.

Біографія

[ред. | ред. код]
Муммський палац у Франкфуртер, Цайль

Петер Шпіт був найстаршим із п'яти дітей Вільгельміни Шпіт (уродженої Ареанс) і придворного трубача курфюрста Ніколауса Шпіта (1740—1784), який приїхав до Мюнхена в 1778 році з курфюрстом Карлом Теодором. Брати Петра — священник і мистецтвознавець Бальтазар Шпіт, франконський винороб і купець Йоганн Непомук Шпіт (1780—1834), чия дочка Матильда (8 листопада 1821 – 13 серпня 1915) стала дружиною Карла Паніцци, батька письменника Оскара Паніцци[7]. Інший брат — підполковник королівства Вюртемберг Валентин фон Шпіт (1778—1845), який був тестем Едуарда Меріке. У нього також була сестра[8].

Після переїзду сім'ї до Мюнхена Петер здобув початкову освіту у свого діда по материнській лінії в Шветцингені, вихідця з голландського міста Гарлем. У 1781 році його батьки перевезли його до Мюнхена, де Петер почав навчатися мистецтв і наук.

Архітектурна діяльність

[ред. | ред. код]
Вюрцбурзька жіноча в'язниця

Після ранньої смерті батька дядько Георг Вебер, який працював у будівельному управлінні в Гайдельберзі, взяв хлопця під своє опікування. Георг навчав його архітектурного креслення і будівельного мистецтва. Коли Вебер був призначений до Франкфурта-на-Майні для керівництва будівництвом палацу Швейцера в місті Цайль, спроєктованого Ніколя де Пігажем для торговця шовком Франца Марії Швейцера (будівництво 1788—1794), Шпіт супроводжував його й отримав практичний досвід. Пігаж найняв його архітектурним креслярем. У віці 19 років Петер Шпіт керував будівництвом будинку для торгівця Йоганна Фрідріха Шмідта, який згодом став відомий як палац Мумма на честь його наступного власника Даніеля Генріха Мумма фон Шварценштейна (будівництво 1791—1793). Його успіх викликав заздрість дядька, але Шпіт продовжував самостійну діяльність, не відмовляючись від його підтримки.

З 1797 року Шпіт працював у Гайдельберзі, створюючи плани для будівель у Швабії та Саксонії. У той період він також займався реконструкцією укріплень у Мангаймі за проєктами Фрідріха Людвіга Скеля. Проте через війну ці проєкти не були реалізовані. Через репутацію, яку він здобув, абатиса монастиря Енгельталь у Веттерау, Гессен, доручила йому спланувати госпіталь, який був зруйнований прусською армією під час війни. Пізніше Шпіт присвятив себе малюванню в перспективі та пейзажі. На початку XIX століття Шпіт працював для князя Карла Фрідріха Вільгельма Лейнингенського в Аморбасі, де викладав ландшафтне креслення.

Ворота Целлер, Вюрцбург

У 1807 році за рекомендацією архітектора Ніколаса Александра Саліна де Монфора Шпіт перейшов на службу до Фердинанда III, великого герцога Вюрцбурзького. Серед його творів у цей період — жіноча в'язниця в неоренесансному стилі (1809—1810), ворота Целлер, схожі із брамою Клода-Ніколя Леду у Парижі (1814), а також Будинок пристава (1811—1813). Його служба у герцога закінчилася в 1815 році.

У 1826 році граф Кочубей, якому були представлені плани будівлі Вюрцбурзької в'язниці, представив Шпіта імператору Олександру I, а також одеському генерал-губернатору Михайлу Семеновичу Воронцову. Завдяки цьому архітектор отримав посаду провінційного архітектора в Бессарабії. Він керував будівництвом катедрального собору Різдва Христового в Кишиневі, але помер невдовзі після початку робіт. Завершив будівництво Авраам Мельников за початковими планами.

Відомі роботи

[ред. | ред. код]
Колишня резиденція окружного судді Вірта, Вюрцбург. Побудована у 1821 році
  • Жіноча в'язниця (1809—1810), Вюрцбург, вулиця Буркадерштрассе, 44[9]
  • Житловий будинок Гірша (1811—1812), Вюрцбург, Ебрахергассе, 6 (сьогодні північне крило материнського дому Згромадження Сестер Відкупителів)
  • Будинок пристава (1811—1813), Вюрцбург, Турмгассе, 9 (значно перебудований)[10]
  • Резиденція директора музичної школи (1812—1815), Вюрцбург, Парадеплац, 1
  • Церква Святого Іоанна Хрестителя (1812—1817), Унтергоенрід, поблизу Гасфурта
  • Целлер Торхаус (1814), Вюрцбург, вулиця Целлера, 45[11][12]
  • Житловий будинок окружного судді Вірта (1821), Вюрцбург, Зандерштрассе, 31
  • Губернський архів в Одесі, Україна (1826)[13]
  • Собор Різдва Христового (початок 1826), Кишинів, Молдова[14]

Література

[ред. | ред. код]
  • Петер Шпіт. У: Bonaventura Andres (ред.): Neue fränkische Chronik. 4. видавництво Карла Філіпа Бонітаса, Вюрцбург, 1809, С. 466  (Петер Шпіт на «Google Books»)
  • Петер Шпіт. У: Ганс Фольмер (ред.): Загальний лексикон образотворчих художників від античності до сучасності. Заснований Ульріхом Тіме та Феліксом Беккером. Т. 31 : Зімерінг–Стівенс. EA Seemann, Лейбциг 1937, стор. 351 (biblos.pk.edu.pl).
  • Петер Шпіт. У: Georg Kaspar Nagler: New general artist lexicon. Том 17: Sole, GG–Surugue, L. Verlag EA Fleischmann, стор. 127 і далі
  • Гіацинт Холланд:  Петер Шпіт. У: Загальна німецька біографія (ADB). Том 35, Duncker & Humblot, Лейбциг 1893, стор. 144—146.
  • Генрі Рассел Хічкок: Архітектура. стор. 45.
  • Інгрід Гауг: Пітер Спіт. Архітектор. 1772—1831 рр. Інавгураційна дисертація в Рейнському університеті імені Фрідріха Вільгельма в Бонні в 1969 році.
  • Петер Шпіт. У: Ганс-Міхаель Кернер (Ред.): Велика Баварська біографічна енциклопедія. De Gruyter Saur, Берлін/Нью-Йорк 2005, стор. 1858, ISBN 978-3-11-097344-0

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ генеалогічна база даних Merkelstiftung — 30000 екз.
  2. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  3. ↑ а б Спет, Иван Иванович // Русский биографический словарь / под ред. А. А. Половцов — СПб: 1909. — Т. 19. — С. 241–242.
  4. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва
  5. ↑ Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  6. ↑ Artnet — 1998.
  7. ↑ Jürgen Müller: Oskar Panizza — Versuch einer immanenten Interpretation. Medizinische Dissertation Würzburg (1990) 1991, S. 1. und 31 f.
  8. ↑ Karl Mossemann: Der kurfürstliche Hoftrompeter Nikolaus Speeth und seine Nachfahren. Schwetzingen 1971, S. 13, 15, 43 und 45 f.
  9. ↑ ehem. Frauenzuchthaus в archINFORM
  10. ↑ Gerichtsdienerhaus в archINFORM
  11. ↑ Zeller Torhaus в archINFORM
  12. ↑ Über das Zeller Torhaus rok-wuerzburg.de (ganz unten auch ein kurzer Eintrag zur Metropolitankirche Chișinău).
  13. ↑ Helmut Schindler: Große bayerische Kunstgeschichte. München 1963, Band 2, S. 351.
  14. ↑ Über das Zeller Torhaus rok-wuerzburg.de (ganz unten auch ein kurzer Eintrag zur Metropolitankirche Chișinău).
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Петер_Шпіт&oldid=44424022