Координати: 48°3′1″ пн. ш. 25°53′38″ сх. д. / 48.05028° пн. ш. 25.89389° сх. д. / 48.05028; 25.89389
Очікує на перевірку

Петричанка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Петричанка
Дерев'яна церква Чуда Св. Арх. Михайла
Дерев'яна церква Чуда Св. Арх. Михайла
Дерев'яна церква Чуда Св. Арх. Михайла
Країна Україна Україна
Область Чернівецька область
Район Чернівецький район
Тер. громада Сучевенська сільська громада
Код КАТОТТГ UA73060510040031739
Основні дані
Населення 641
Поштовий індекс 60423
Телефонний код +380 3734
Географічні дані
Географічні координати 48°3′1″ пн. ш. 25°53′38″ сх. д. / 48.05028° пн. ш. 25.89389° сх. д. / 48.05028; 25.89389
Середня висота
над рівнем моря
322 м
Місцева влада
Карта
Петричанка. Карта розташування: Україна
Петричанка
Петричанка
Петричанка. Карта розташування: Чернівецька область
Петричанка
Петричанка
Мапа
Мапа

Петрича́нка — село в Сучевенській сільській громаді Чернівецького району Чернівецької області в Україні.

Історія

[ред. | ред. код]

У документах XV-XVI століть село згадується як «Михайловці».

Найдавніша згадка зафіксована 1 серпня 1466 року, коли воєвода Штефан Великий підтвердив право власності дочки боярина Михайла Місіча (Місича) – Марушки – на села Михайловці, Михучани (Михайлівка) і Городище (Волока і Грушівка). З документів випливає, що ці села були подаровані боярину Михайлу Місічу як «вислуга», тобто винагорода за військову службу, за часів правління молдавського господаря Олександра Доброго (1400 – 1432)[1].

У 1517 році Анушка - внука Михайла Місіча і дочка Марушки - передала право власності на Михайловці, Михучани і Городище своєму внуку Гаврилові, який на той час займав посаду вістерника – керівника князівської скарбниці.

Грамота від 9 листопада 1517 року містить додаткову інформацію про Михайловці як населений пункт, що розташовувався в місці, де зливаються «Серетовє», тобто, Серет і Малий Серет. Саме там проживав суддя (жудє) Петринка[2]. Очевидно, що нове ім’я «Петричанка» село Михайловці одержало саме від судді Петринки або є його нащадків – Петричанків.

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Кількість Відсоток
українська 567 88.46%
румунська 58 9.05%
російська 13 2.01%
білоруська 1 0.16%
польська 1 0.16%
інші/не вказали 1 0.16%
Усього 641 100%

Пам'ятки природи

[ред. | ред. код]

У селі розташований Петричанський парк. На захід від села — ботанічна пам'ятка природи «Липа дрібнолиста» і комплексна пам'ятка природи «Городище».

Відомі люди села

[ред. | ред. код]

Рубанець Микола Леонтійович (* 15 лютого 1951 року, с. Петричанка) — учений секретар Інституту проблем національної безпеки Ради національної безпеки та оборони України. Із медаллю закінчив Глибоцьку середню школу. Працював у редакції Глибоцької районної газети «Будівник комунізму». Служив у Радянській Армії. у 1976 році із відзнакою закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Працював кореспондентом і старшим кореспондентом у газеті «Правда Укаины», завідувачем відділу у журналі «Під прапором ленінізму». У 1990 р. став головним редактором журналу «Людина і світ». У 1995-1999 рр. — вчений секретар в Національному інституті стратегічних досліджень при Президентові України. З кінця 1999 р. М. Л.Рубанець почав працювати в редакції тижневика «Україна і світ сьогодні», де обіймав посади редактора, завідувача відділу політики-заступника головного редактора. З 2003 р. спочатку виконував обов'язки, а потім був затверджений головним редактором цього видання.

Світлини

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Старий Берладський шлях, 2023.
  2. Documente bucovinene de T. Balan. — P. 7-8
  3. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]