Перейти до вмісту

Петров Едуард Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Петров Едуард Вікторович
Народився16 квітня 1974(1974-04-16) (50 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, РРФСР, СРСР
ГромадянствоРосія Росія
Діяльністьжурналіст, телеведучий Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materфакультет журналістики МДУ Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Пошани (Російська Федерація) Орден Дружби (Російська Федерація)
Премія ФСБ

Едуард Вікторович Петров (16 квітня 1974(19740416), Москва, РРФСР, СРСР) — російський телевізійний журналіст, телеведучий, заступник директора — начальник служби випуску правових програм ДІП «Вести» Об'єднаної дирекції інформаційних програм ВДТРК [1]. Найбільшу популярність здобув як автор і ведучий телевізійної передачі «Чесний детектив» на телеканалі «Росія» і прощальна фраза: висновки робити тільки вам.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 16 квітня 1974 року в Москві.

Навчався на факультеті журналістики МДУ [2].

Роботу в ЗМІ почав як кореспондент на радіостанції «Авторадіо». Першим редакційним завданням став виїзд на подія на Дмитрівському шосе, де загорівся тролейбус [3]. На телебаченні почав свою діяльність в 1993 році у Льва Новожёнова [4] як кримінальний кореспондент телевізійної програми «Веремчук» [5] [6] (виробництво АТВ [7], канал-мовник — НТВ).

У 1997 році почав працювати кримінальним кореспондентом в програмі «Сегоднячко» на каналі НТВ [8]. З весни 2000 року працював кореспондентом Служби інформації НТВ [9] — в програмах «Сьогодні» [10], «Професія — репортер» [11] і «Підсумки» [12]. Також працював в гарячих точках [13].

У січні 2001 року [14], незадовго до зміни власника у НТВ і подій 14 квітня 2001 року, перейшов працювати на телеканал «Росія» (РТР). З 2001 року — спеціальний кореспондент Дирекції інформаційних програм телеканалу «Росія», працював в програмах «Вести» [11] і «Вести недели» [15].

З лютого 2003 по червень 2016 року — автор і ведучий публіцистичної програми «Чесний детектив» на каналі «Росія» [16]. Ця програма відрізнялася від схожих насамперед тим, що злочини в ній розслідувалися за схемами роботи слідчої групи [17].

З 2007 року — також керівник правової телепрограми «Вести. Чергова частина» [18].

З жовтня 2016 року — автор і ведучий документального циклу під загальною назвою «Розслідування Едуарда Петрова» на каналі «Росія-24» [19].

Нагороди і премії

[ред. | ред. код]
  • Премія ФСБ Росії (номінація «Телевізійні та радіопрограми», 2006) — за документальний фільм «Подвійний агент».
  • Лауреат конкурсу «ЗМІ проти злочинності, тероризму та корупції» (2006), який проводився за підтримки Комітету Ради Федерації з оборони та безпеки, Комітету з правових і судових питань, а також прес-служби Ради Федерації [20] [18].
  • Нагорода Московського міського суду (2012) — як журналіст ЗМІ, що висвітлює діяльність судів [21].
  • Орден Дружби (12 травня 2016) — за великі заслуги в розвитку телебачення і радіомовлення, багаторічну плідну діяльність [22].

Громадська діяльність

[ред. | ред. код]

Входить до складу Громадської ради при Слідчому комітеті Російської Федерації та Громадської ради при ФСВП Росії [23] [24].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Одружений. Дружина (з 2001 року) — Тетяна Ігорівна Петрова (до шлюбу Забабахіна)[25] (нар. 1978), внучка вченого Євгена Забабахіна, випускниця факультету журналістики МГУ 2000 року, ведуча телевізійної програми «Вести. Чергова частина»[26][27]. Познайомилася з Едуардом, будучи кореспонденткою програми «Веремчук»[28]. Має сина Микиту (р. 2005)[29].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Петров Эдуард Викторович. Общественный совет при МВД России. Архів оригіналу за 12 липня 2020. Процитовано 30 квітня 2020.
  2. ↑ ПЕТРОВ Эдуард Викторович. Лабиринт. 27 серпня 2005.
  3. ↑ Эдуард Петров. Вокруг ТВ.
  4. ↑ Эдуард Петров: "Я честный, а не частный детектив". Русский курьер. 24 грудня 2004. Архів оригіналу за 17 лютого 2005.
  5. ↑ Осокин и Масляков без одобрения жен в эфире не скажут и слова!. Комсомольская правда. 30 жовтня 2003. Архів оригіналу за 8 листопада 2014.
  6. ↑ Остановись, «Времечко»! Почему прямой эфир народной программы так раздражает телебоссов. Новая газета. 2 червня 2008. Архів оригіналу за 22 жовтня 2014. Процитовано 12 липня 2020.
  7. ↑ Времечко. АТВ. Архів оригіналу за 4 серпня 2019. Процитовано 12 липня 2020.
  8. ↑ "Сегоднячко" - 10.00. ТВ Парк. 1999-07.
  9. ↑ Новости телевидения. С 10 по 16 апреля. Телеобъектив. 10 квітня 2000. Архів оригіналу за 16 квітня 2000. Процитовано 12 липня 2020.
  10. ↑ "Ментов" прибавилось. ТНТ готовится к новому сезону. Сегодня. 19 серпня 2000.
  11. ↑ а б Сегодня в Барнауле заканчивает работу съемочная группа программы "Вести". ИА "Амител". 17 травня 2001.
  12. ↑ Нечастный детектив. Телеведущий госканала Эдуард Петров жалеет, что коррумпированных чиновников он снимает не с должностей, а только на камеру. Новые известия. 24 вересня 2004. Архів оригіналу за 23 жовтня 2014. Процитовано 12 липня 2020.
  13. ↑ Эдуард Петров. Россия-1. Архів оригіналу за 30 жовтня 2014. Процитовано 12 липня 2020.
  14. ↑ Кремль ведет войну нервов. The Washington Post. 29 січня 2001.
  15. ↑ Эдуард Петров: "Давайте без бандитов". Московский комсомолец. 20 лютого 2003.
  16. ↑ Эдуард ПЕТРОВ: "За сюжет мне предложили двести тысяч долларов". Известия. 28 лютого 2003.
  17. ↑ Честный детектив Эдуард Петров. Тихоокеанская звезда. 10 травня 2003. Архів оригіналу за 22 жовтня 2014. Процитовано 12 липня 2020.
  18. ↑ а б "Особое мнение" Эдуарда Петрова. Радио России. 11 лютого 2008. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 12 липня 2020.
  19. ↑ Расследование Эдуарда Петрова. Россия-1. Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 12 липня 2020.
  20. ↑ Победители конкурса «СМИ против преступности, терроризма и коррупции». Архів оригіналу за 22 жовтня 2014. Процитовано 18 жовтня 2014.
  21. ↑ Журналист ВГТРК Эдуард Петров получил награду от Мосгорсуда. Вести.ру. 7 грудня 2012.
  22. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 12 мая 2016 г. № 219 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Официальный интернет-портал правовой информации. 12 травня 2016. Архів оригіналу за 14 травня 2016. Процитовано 12 травня 2016.
  23. ↑ Состав Общественного совета при Следственном комитете Российской Федерации (по состоянию на 21.07.2017). Следственный комитет Российской Федерации. 14 серпня 2017. Архів оригіналу (.doc) за 27 серпня 2017. Процитовано 27 серпня 2017.
  24. ↑ Состав Общественного совета при ФСИН России / fsin.su. Архів оригіналу за 8 жовтня 2019. Процитовано 12 липня 2020.
  25. ↑ Эдуард Петров женится. Антенна-Телесемь. 25 квітня 2001. Архів оригіналу за 16 березня 2003. Процитовано 12 липня 2020.
  26. ↑ Эдуард и Татьяна Петровы: не брать взятки – это прикольно. Московский комсомолец. 27 квітня 2006.
  27. ↑ Честные ответы «Честного детектива». eff-com.ru.
  28. ↑ ЭТО Я, ЭДИЧКА. МК-Бульвар. 12 травня 2003.
  29. ↑ ТВ факт. На собкора «России» напали во Франции. Вечерняя Москва. 10 листопада 2005.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Петров_Едуард_Вікторович&oldid=43909442