Перейти до вмісту

Петро II (король Кіпру)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Петро II (значення).
Петро II
фр. Pierre II de Lusignan Редагувати інформацію у Вікіданих
Прапор
Прапор
 11-й Король Кіпру
17 січня 1369 — 13 жовтня 1382 року
Попередник: Петро I
Наступник: Яків I
 
Народження: 1357[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нікосія, Нікосія, Кіпр Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть: 13 жовтня 1382[2][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нікосія, Нікосія, Кіпр Редагувати інформацію у Вікіданих
Поховання: Нікосія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна:  Кіпрське королівство[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Релігія: католицтво Редагувати інформацію у Вікіданих
Рід: Лузіньяни[1] і Пуатьє-Лузін'яниd Редагувати інформацію у Вікіданих
Батько: Петро I (король Кіпру)[2][1][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мати: Елеонора Арагонська[d][2][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Шлюб: Валентина Вісконті[d][1] і Валентина Вісконті[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діти: N Лузін'янаd[3] Редагувати інформацію у Вікіданих

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Петро II Товстий (фр. Pierre le Gros; 1357 — 13 жовтня 1382), відомий також як П'єр II де Лузіньян (фр. Pierre II de Lusignan)  — король Кіпру в 1369–1382 роках.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з династії Лузіньянів. Син короля Кіпру Петра I та Елеонори Арагонської. Отримав владу після вбивства його батька. Не маючи відповідного державного та політичного досвіду, покладався на свою матір та дядьків Жана та Жака де Лузіньян.

З самого початку у молодого короля виникли проблеми у зовнішній політиці. Під час святкувань на честь його коронування у 1372 році посварились венеційці та генуезці. Король та його родичі виступили проти останніх, скориставшись можливістю позбавитися генуезьких торговців як конкурентів кіпрських. У відповідь Генуя у 1373 році спрямувала потужний флот проти Кіпру і розв'язала Кіпро-генуезьку війну (1373—1374). Генузці підступом захопили м. Фамагуста, а згодом міста Пафос, Лімасол та Нікосію у 1374 році. Сам король потрапив у полон, після чого було укладено мир, згідно з яким Генуезька республіка отримувала у власність міста Фамагусту і Кіренію, великі торгові преференції та величезну суму грошей у вигляді репарацій.

Незважаючи на поразку, Петро II почав готуватися до відвоювання своїх земель. Тому він уклав мир з еміром Теке, віддавши йому м. Анталію, домовився також із султаном Єгипту. Окрім того у 1376 році було укладено союз з герцогом Мілану Бернабо Вісконті проти Генуї. Проте здійснити свої плани король Кіпру не зміг. Помер 13 жовтня 1382 року.

Родина

[ред. | ред. код]

Дружина — Валентина (1363–1391), донька Бернабо Вісконті, володаря Мілану

Діти:

  • донька (ім'я невідоме) (1379–1381)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е WikiTree — 2005. — ed. size: 23699588
  2. ↑ а б в г Pas L. v. Genealogics — 2003.
  3. ↑ а б Lundy D. R. The Peerage

Джерела

[ред. | ред. код]
  • René Grousset, L'Empire du Levant : Histoire de la Question d'Orient, 1949


Корона принца крові Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю).
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Петро_II_(король_Кіпру)&oldid=42239322