Петрушевич Роман Омелянович
 | Частина інформації в цій статті застаріла. (травень 2018) |
| Петрушевич Роман Омелянович | |
|---|---|
| Народився | 1872  Буськ, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина |
| Помер | 1940 |
| Батько | Петрушевич Омелян Михайлович |
| Брати, сестри | Петрушевич Євген Омелянович і Петрушевич Степан |
Роман Омелянович Петрушевич (15 червня[1] 1872 — після весни 1940) — український громадський, державний діяч, за фахом — військовик.
Наймолодший син о. Петрушевича Омеляна, молодший брат президента ЗУНР Євгена Петрушевича.
Навчався військової справи, закінчив правничі студії. Член Українського Громадського комітету в Кам'янці-Бузькій (також о. Микола Цегельський, І. Вертипорох та інші); роззброїли вояків старшинської школи у місті після Листопадового чину у Львові,[2] що сприяло встановленню влади Української держави (ЗУНР) в Кам'янці-Бузькій та в повіті. Був повітовим комісаром Української держави (ЗУНР) в Кам'янці-Бузькій, ініціював створення різноманітних українських товариств, долучився до побудови у місті «Народного дому».
Зазнавав переслідувань з боку польської, більшовицької влад. 9 квітня 1940 року був заарештований енкаведистами. За вироком суду висланий на 5 років у Краснодарський край [1]. Мотив - "за боротьбу проти революційного руху".[[2]].
Подальша його доля невідома.
Дружина, сини Юрій, Степан були вивезені до Казахстану. Юрій вижив, 1941 року емігрував на захід.
- ↑ Павлишин О. Петрушевич Роман Омелянович // Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія. Т. 3: П - С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020.576 с. ISBN 978-966-2067-65-1 C. 129.
- ↑ Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. — С. 37. — ISBN 5-7707-7867-9.
- Гораль Г. Отець Омелян Петрушевич — просвітитель Буської землі // Воля народу. — 2011. — № 2 (2012) (6 січ.). — С. 3.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |