Петр (Цаава)
| Петр (Цаава) | ||
  | ||
| ||
|---|---|---|
| — 21 грудня 2006 | ||
| Наступник: | Григорій (Кація) (в/о) | |
| Альма-матер: | Тбіліський державний університет і ТДС (2000) 
| |
| Діяльність: | священник
| |
| Ім'я при народженні: | Паата Ревазович Цаава პაატა რევაზის ძე ცაავა | |
| Народження: | 7 квітня 1970 (54 роки) Сенакі, Грузинська РСР, СРСР
| |
| Чернецтво: | 27 серпня 2000 | |
| Єп. хіротонія: | 16 липня 2002 | |
Митрополит Петро (груз. მიტროპოლიტი პეტრე в миру Паата Ревазовіч Цаава, груз. პაატა რევაზის ძე ცაავა 7 квітня 1970, Сенакі, Грузинська РСР) — заборонений в служінні єпископ Грузинської Православної Церкви, колишній митрополит Чкондідський. Заборонений в служінні 31 жовтня 2019 року.
Закінчив економічний факультет Тбіліського університету .
Уже на рубежі 1980-1990-х років XX століття Церква Грузії, гнана радянською владою (реально діючих на той час було всього кілька монастирів), стає тим ядром, навколо якого збираються національні патріотичні сили суспільства. Багато патріотів з національно-визвольного руху цілеспрямовано йдуть служити Церкві і стають духовними особами на тлі наростаючих патріотичних устремлінь в суспільстві. Серед них більшість сьогоднішніх митрополитів і архієпископів Грузії, як Димитрій Шіолашвілі, Петро Цаава і ін. В цей період Церква Грузії традиційно і об'єктивно є об'єднуючим і цементуючим форпостом для даних сил.[1]
У 1997—2000 роках навчався в Тбіліській духовній семінарії .
У 27 серпня 2000 був пострижений у чернецтво з ім'ям Петро, 28 серпня — висвячений у сан ієродиякона, а 3 листопада — у сан ієромонаха.
З 2000 року очолював духовно-культурний центр в селі Сно Казбегського району.
16 липня 2002 року Католикосом-патріархом Іліёй II нагороджений золотим хрестом і зведений в сан ігумена .
17 жовтня 2002 року рішенням Священного Синоду Грузинської православної церкви область Цілкні відділена від області Казбегі, в межах якої була утворена Стефанцміндська і Хевська єпархія. Правлячим єпископом новоствореної єпархії Священний Синод обрав ігумена Петра (Цаава)[2] . 27 жовтня того ж року в кафедральному соборі Светіцховелі відбулася його єпископська хіротонія[3] .
21 грудня 2006 року було переведено на Чкондідську кафедру[4] .
2 серпня 2010 року возведений в сан митрополита .
31 жовтня 2019 року, рішенням Священного Синоду Грузинської Православної Церкви заборонений у священнослужінні і спрямований на покаяння в монастир[5] . Після цього митрополит Петро заявив журналістам, що причиною прийнятого рішення стали його викриття вищих ієрархів Церкви в гомосексуальності[6].
- ↑ Признание украинского Томоса. Грузинская церковь на распутье. glavcom.ua (рос.). Процитовано 20 листопада 2019.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 листопада 2019. Процитовано 20 листопада 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 листопада 2019. Процитовано 20 листопада 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 липня 2019. Процитовано 20 листопада 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ წმინდა სინოდის სხდომის ოქმი (31.10.2019). Архів оригіналу за 5 листопада 2019. Процитовано 23 березня 2022.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 16 листопада 2019. Процитовано 20 листопада 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
- ჭყონდიდის მთავარეპისკოპოსი პეტრე [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] на офіційному сайті Грузинської патріархії
- ქართველი მღვდელმთავრები (XX—XXI საუკუნეები)