Пилипенко Віталій Валентинович

Пилипенко Віталій Валентинович
Пилипенко Віталій Валентинович;
Старший сержант
Загальна інформація
Народження	19 лютого 1974; Соснівка (місто)
Смерть	16 травня 2022 (48 років)
Громадянство	Україна
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Рід військ	Десантні війська
Формування	81 ОАеМБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Донецький аеропорт; Бої за Авдіївку; Російське вторгнення в Україну (2022)
Нагороди та відзнаки

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пилипенко.

Віта́лій Валенти́нович Пилипéнко (19 лютого 1974(19740219) — 16 травня 2022) — старший сержант Збройних сил України, розвідник 81-ї аеромобільно-десантної бригади (81 ОАеМБр), депутат Дружківської міської ради 2020 року скликання. Повний кавалер ордена «За мужність»

Життєпис до російської агресії

Народився 19 лютого 1974 в місті Соснівці Червоноградського району Львівської області. Відслужив строкову службу в ЗСУ на Заході України на початку 1990-х років. Працював на шахті в Червонограді. Згодом переїхав до Ізраїлю.^[1]

Участь у війні на Сході України

Після початку російського вторгнення в Україну 2014 Віталій Пилипенко повернувся з Ізраїлю щоб боронити Україну. Ключовою для цього рішення стала загибель його двоюрідного брата у складі ЗСУ під час обстрілу Збройними Силами РФ української військової колони 11 липня 2014. У військоматі Пилипенку відмовили у призові пославшись на його вік (40 років) і той вступив до добровольчого підрозділу УНА-УНСО, що незабаром увійшов до 54-го окремого розвідувального батальйону, а звідти його відібрали до розвідувальної роти 81 ОАеМБр ЗСУ.^[1]

З 13 січня 2015 Пилипенко брав участь у боях за Донецький аеропорт, зокрема за метеорологічну вежу. У березні 2015 отримав поранення — куля пробила лопатку, ключицю і вибила зуби. Провів три місяці у шпиталі і повернувся до військової служби у 81 ОАеМБр.^[1]

Воював під Зайцевим і Новгородським. З березня 2016 брав участь у боях за Авдіївку як командир взводу розвідників. 31 березня 2016 підірвався на міні захованій в дитячій куртці в завалах будинку. Під час реабілітації в лікарні імені Мечникова за ним доглядала волонтерка з Дружківки Ярослава, з якою вони згодом жили подружжям, внаслідок чого він повязав решту життя з Дружківкою^[2].

Діяльність у Дружківці

На місцевих виборах в Україні у жовтні 2020 Віталія Пилипенка було обрано одним з трьох депутатів від Голосу до дружківської міської ради^[3]. Як депутату йому не раз вдавалося домогтися змін рішень проросійської партії ОПЗЖ, що мала монобільшсть у раді^[4]. На Донеччині Віталій Пилипенко брав участь у вишколах добровольців у якості інструктора з тактики бою^[5].

Участь у війні в 2022 і загибель

Після початку повномасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 Віталій Пилипенко повернувся до 81 ОАеМБр на посаду розвідника. Під час виконання бойового завдання навесні 2022 Пилипенко загинув. Віднайти і повернути тіло для поховання стало можливим завдяки пошуковій місії фонду «Чорний тюльпан»^[4].

Нагороди

Орден «За мужність» I ст. (13 квітня 2023, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку^[6]
Орден «За мужність» II ст. (23 лютого 2023, посмертно) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[7]
Орден «За мужність» III ст. (12 жовтня 2016) — за вагомий особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час бойових дій та при виконанні службових обов'язків^[8]

Примітки

↑ ^а ^б ^в Військо України, «Наші. Історії українських воїнів. Книга 3», Київ 2017
↑ ІА «Вчасно» (14 березня 2021). «Ми були готові на все, аби помститися за смерть хлопців», — історія добровольця, який пов’язав своє життя з Донбасом — ІА «Вчасно». vchasnoua.com (укр.). Процитовано 20 жовтня 2022.
↑ Кого побачимо у складі Дружківської міської ради нового скликання. 06267.com.ua - Сайт міста Дружківки (укр.). Процитовано 20 жовтня 2022.
↑ ^а ^б Цензор.нет, Захищаючи Україну загинув розвідник 81-ї бригади Віталій Пилипенко. ВІДЕО+ФОТОрепортаж, 16 жовтня 2022
↑ "Росію ми не боїмося": на Добропільщині пройшли добровольчі військові навчання – Добропілля.City. ДоброNews.City (укр.). Процитовано 20 жовтня 2022.
↑ Указ Президента України від 13 квітня 2023 року № 218/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ Указ Президента України від 23 лютого 2023 року № 92/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ Указ Президента України від 12 жовтня 2016 року № 442/2016 «Про відзначення державними нагородами України»

[:0-1] а ^б ^в Військо України, «Наші. Історії українських воїнів. Книга 3», Київ 2017

[2] ІА «Вчасно» (14 березня 2021). «Ми були готові на все, аби помститися за смерть хлопців», — історія добровольця, який пов’язав своє життя з Донбасом — ІА «Вчасно». vchasnoua.com (укр.). Процитовано 20 жовтня 2022.

[3] Кого побачимо у складі Дружківської міської ради нового скликання. 06267.com.ua - Сайт міста Дружківки (укр.). Процитовано 20 жовтня 2022.

[:1-4] а ^б Цензор.нет, Захищаючи Україну загинув розвідник 81-ї бригади Віталій Пилипенко. ВІДЕО+ФОТОрепортаж, 16 жовтня 2022

[5] "Росію ми не боїмося": на Добропільщині пройшли добровольчі військові навчання – Добропілля.City. ДоброNews.City (укр.). Процитовано 20 жовтня 2022.

[6] Указ Президента України від 13 квітня 2023 року № 218/2023 «Про відзначення державними нагородами України»

[7] Указ Президента України від 23 лютого 2023 року № 92/2023 «Про відзначення державними нагородами України»

[8] Указ Президента України від 12 жовтня 2016 року № 442/2016 «Про відзначення державними нагородами України»

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]