Пилиповичі (Бучанський район)
| село Пилиповичі | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Київська область |
| Район | Бучанський район |
| Тер. громада | Бородянська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA32080030260017137 |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Населення | 1387 |
| Площа | 27 км² |
| Густота населення | 51,37 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 07840 |
| Телефонний код | +380 4577 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°36′36″ пн. ш. 29°57′16″ сх. д. / 50.61000° пн. ш. 29.95444° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
141 м |
| Водойми | р. Бучка |
| Найближча залізнична станція | зупинний пункт Макійчукове |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 07840, Київська обл., Бучанський р-н, с. Пилиповичі, вул. Привокзальна, 8 |
| Карта | |
  Пилиповичі | |
 Пилиповичі | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Пили́повичі — село Бучанського району Київської області. Входить до складу Бородянської селищної громади.
Населення — 1,38 тис. жителів.
Село Пилиповичі описане в Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, виданому 1881 року. Станом на 1880 рік у селі проживало 662 осіб, серед яких було 623 православних, 19 католиків та 20 юдеїв. Зазначено, що сільська церковна парафія закладена 1779 року[1].
З 20 липня по 31 грудня 1888 року в селі від епідемії дифтерії померло 100 дітей у віці до 14 років. Загалом того року у селі померло 126 осіб, а народилося — 56[2]. Вже з січня 1889 року кількість смертей від цієї хвороби значно зменшилася, протягом січня — червня померло лише 7 дітей. Загалом того року в селі померло 36 осіб, а народилося — 62[3].
Станом на 1900 рік село Пилиповичи (рос. Филипповичи, Пилиповичи) належало до Гостомельської волості Київського повіту Київської губернії. Землями навколо села володів поміщик Сергій Павлович фон Дервіз[ru]. У селі нараховувалося 234 подвір'я, проживало 1065 мешканців, серед яких 538 чоловіків та 527 жінок. У селі була православна церква, церковно-парафіяльна школа, водяний млин, вітряк, чотири бакалійні лавки. Мешканці села займалися хліборобством та лісозаготівлею[4].
Дмитрівська церква була зведена з дерева 1779 року та поновлена 1878 року коштом парафіян. До парафії також належав хутір Пороскотень[5]. Церква до наших днів не збереглася.
Метричні книги, клірові відомості та сповідні розписи Свято-Димитрівської церкви села Пилиповичі зберігаються в Центральному державному історичному архіві України, м. Київ (ЦДІАК України)[6].
Під час Голодомору 1932-1933 років від голоду загинуло 34 людини.
-
Пам'ятник воїнам-односельцям, що загинули в роки Великої Вітчизняної війни (1941–1945), кладовище с. Пилиповичі
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 1364 | 98.34% |
| російська | 23 | 1.66% |
| Усього | 1387 | 100% |
- ↑ Filipowicze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 389. (пол.)
- ↑ ЦДІАК України, ф. 127, оп. 178, спр. 1894, арк. 163зв–179зв.
- ↑ ЦДІАК України, ф. 127, оп. 178, спр. 1894, арк. 201зв–205.
- ↑ Списокъ населенныхъ мѣстъ Кіевской губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. — Кіевъ : Типографія Ивановой, аренд. А. Л. Поповымъ, Спасская 10, 1900. — С. 140. (рос. дореф.)
- ↑ Памятная книжка Кіевской епархіи / Сост. А. Вороновъ и свящ. В. Антоновъ. — Кіевъ, типографія Г. Т. Корчакъ-Новицкаго, 1882, Ч. ІІ. Статистическіе списки церквей Кіевской Епархіи: С. 25–26. (рос. дореф.)
- ↑ Церква св. Димитрія, с. Пилиповичі Київського пов. Київської губ. [Архівовано 23 лютого 2016 у Wayback Machine.] // Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів, ЦДІАК України
- Облікова картка на сайті Верховної Ради України[недоступне посилання з квітня 2019].
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
https://holodomormuseum.org.ua/wp-content/uploads/2019/10/kiivska_obl.pdf