Перейти до вмісту

Плавунець дволінійний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Плавунець дволінійний

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Твердокрилі (Coleoptera)
Родина: Dytiscidae
Рід: Graphoderes
Вид: Плавунець дволінійний
Graphoderes bilineatus
(De Geer, 1774)
Посилання
Вікісховище: Graphoderus bilineatus
Віківиди: Graphoderes bilineatus
EOL: 3479839
ITIS: 812118
МСОП: 9494
NCBI: 1452964

Плавунець дволінійний (Graphoderes bilineatus) — вид комах з родини Dytiscidae. Один з 7 видів, поширених у Палеарктиці. В Україні один з 4 видів роду.

Морфологічні ознаки

[ред. | ред. код]

14,5-16,0 мм. Тіло широкоовальне, слабко опукле. Верх майже гладкий, жовтий. Дві поперечні стрічки на передньоспинці та густі крапки на надкрилах чорні.

Поширення

[ред. | ред. код]

Північна, середня (до Італії та Боснії) та східна Європа, західний Сибір (до р. Об).

Зустрічається від Полісся на південь до північної підзони степової зони. Відомий із Закарпаття.

Особливості біології

[ред. | ред. код]

Зимують дорослі жуки. Зустрічається в стоячих водоймах. Хижак.

Охорона

[ред. | ред. код]

Вид занесений до Червоної книги України (охоронний статус: недостатньо відомий вид), Бернської конвенції (Додаток ІІ. Види фауни, що підлягають особливій охороні) та Директиви Європейського Союзу 92/43/ЄС «Про збереження природних оселищ та видів природної фауни і флори» (Додаток II. Види рослин і тварин, що становлять особливий інтерес для Європейського Союзу, збереження яких потребує створення територій особливої охорони. Додаток IV. Види рослин і тварин, що становлять особливий інтерес для Європейського Союзу, які потребують суворих заходів охорони).[1][2]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Фауна України. Охоронні категорії: довідник / За ред. О. Годзевської і Г. Фесенка. — Київ, 2010.  — 80 с. (с. 48).  — ISBN 978-966-7830-13-5
  2. Оселищна концепція збереження біорізноманіття: базові документи Європейського Союзу / За ред. : О. О. Кагала, Б. Г. Проця. — Львів: ЗУКЦ, 2012. — 278 с. (с. 54, 83)

Посилання

[ред. | ред. код]