План Сакса-Ліптона
План Сакса-Ліптона – програма Джеффрі Сакса і Девіда Ліптона, представлена економічному комітету Сенату влітку 1989 року.
Це був план перетворення польської економіки на ринкову шляхом її швидкої та радикальної лібералізації[1]. Запорукою стабілізації мала бути ліквідація бюджетного дефіциту та контроль над кредитами. Бюджетний дефіцит передбачалося скоротити за рахунок ліквідації економічно безглуздих інвестицій і зменшення тягаря виплат зовнішнього боргу. Реалізовано тодішнім віце-прем’єром і міністром фінансів в уряді Тадеуша Мазовецького Лешеком Бальцеровичем та групою експертів, що згуртувалися навколо нього, в т.ч. д-ра Станіслава Ґомулки, д-ра Стефана Кавальця та д-ра Войцеха Місієги під популярною назвою План Бальцеровича[2].
- Запровадження та збереження єдиного курсу злотого, з різкою девальвацією поточного офіційного курсу (під час лекції проф. Сакс говорив про курс 4-5 тисяч. PLN/ USD). Після девальвації слід продовжувати бюджетну та фінансову політику, яка підтримує стабільність офіційного обмінного курсу та запобігає поширенню офіційного обмінного курсу на ринок.
- Скасування всіх обмежень на торгівлю іноземною валютою – нею можуть займатися приватні особи, підприємства та фінансові установи, без зобов’язання перепродавати іноземну валюту державі.
- Скасування всіх видів експортно - імпортних ліцензій.
- Запровадження низького фіксованого мита на імпорт (20% від вартості).
- Запровадження спеціального податку на надприбутковий (експортний) прибуток вугільної промисловості, що компенсує різке зростання внутрішніх цін на вугілля.
- Скасування контролю над цінами.
- Скасування всіх дотацій з державного бюджету.
- Спрямування від 1/2 до 3/4 економії субсидій на підвищення заробітної плати.
- Ліквідація надмірного оподаткування заробітної плати на підприємствах.
- Скасування всіх пільгових кредитів центрального банку, за винятком будівництва житла.
- Підвищення процентної ставки за кредитами вище рівня інфляції.
- Різке скорочення кредитів для державних інвестицій, особливо для збиткових галузей.
- Початок офіційних переговорів з МВФ та Світовим банком щодо фінансової підтримки економічної програми.
- Повідомлення комерційних банків про необхідність проведення переговорів щодо скорочення боргу відповідно до плану Брейді та прохання про перехідні кредити для забезпечення можливості погашення зобов'язань, що припадають на наступні 12 місяців.
- Призупинення всіх платежів комерційним банкам до моменту надання прохідних кредитів.
- Повідомлення Паризького клубу (офіційних кредиторів) і необхідність узгодження нових умов погашення відсотків та основної суми боргу в наступні три роки.
- Попит на списання боргу в країнах РЕВ.
- Створення системи реприватизації малих підприємств (наприклад, магазинів, ресторанів).
- Початок роботи Антимонопольної комісії та Комісії з питань добросовісної конкуренції.
- Запровадження низьких і фіксованих (непрогресивних) податків для населення та бізнесу.
- Презентація акта про скасування обмежень на іноземні інвестиції.
- Початок участі робітничих самоврядувань в управлінні фінансами великих державних підприємств.
- Встановивши, що екстрені кредити можуть надаватися підприємствам лише для забезпечення виплати заробітної плати. Підприємствам, які отримують цю субсидію, буде призупинено надання інвестиційних кредитів.
- Підтримання високої реальної вартості кредиту для підтримки стабільності цін і обмінного курсу.
- Створення ринку короткострокових кредитів, що надаються компаніями одна одній.
- Підписання протоколу про наміри з МВФ щодо трирічної розширеної угоди.
- Підписання зі Світовим банком програми позики на структурну перебудову.
- Відкриття офісів місцевих представництв МВФ та Світового банку.
- Початок законодавчої роботи щодо податкової реформи (заміна податку з продажу податком на додану вартість і створення низького податку на прибуток).
- Згода на створення нових приватних банків.
- Зміцнити систему збору податків і звернутися за технічною допомогою до МВФ і Світового банку для вдосконалення податкової системи.
- Створення банківського нагляду для формування та контролю за дотриманням нормативних актів щодо діяльності банків.
- Запровадження законодавства для сприяння та підтримки приватизації, створення акціонерних товариств та спільних підприємств.
- Підписання нової угоди з Паризьким клубом .
- Отримання нових кредитів від окремих країн (зокрема кредитів, що доповнюють кредити МВФ і Світового банку від Японії).
- Переговори з Європейським співтовариством щодо доступу до західноєвропейських ринків.
- Створення фондової біржі.
- Створення додаткових елементів внутрішнього ринку капіталу (наприклад, міжбанківські кредити, ринок короткострокових кредитів).
- Укладення остаточної угоди про списання боргу (як частини Плану Брейді) з комерційними банками.
- Запровадження програми приватизації.
- Розподіл державних підприємств Антимонопольною комісією.
- Ліквідація збиткових державних підприємств.
- ↑ Plan z Balcerowiczem Plan z Balcerowiczem.
- ↑ W opublikowanym w 2006 roku polskim tłumaczeniu książki J. Sachsa Koniec walki z nędzą (J. Sachs, Koniec walki z nędzą. Zadania dla naszego pokolenia, Wydawnictwo Naukowe PWN, Warszawa 2006), przedstawia on szczegółowo okoliczności powstania ostatecznej wersji planu, potwierdzając informacje G. Sorosa. Otóż to również przedstawiciel komunistycznego rządu M. Rakowskiego w Waszyngtonie Krzysztof Krowacki zwrócił się do niego w imieniu tego rządu o opracowanie projektu reform, wzorowanych na reformie „szokowej” w Boliwii – Nauki płynące ze stabilizacji i umorzenia zadłużenia w Ameryce Łacińskiej – pisze J. Sachs – naprawdę okazały się przydatne dla Polski, na co miał nadzieję Krzysztof Krowacki, kiedy po raz pierwszy przyszedł do mnie na Uniwersytet Harvarda w styczniu 1989 roku.
- Джеффрі Сакс, Девід Ліптон : «Стрибок у ринкову економіку», Gazeta Bankowa № 36 (4.9 – 10.9.1989)