Перейти до вмісту

Плауде Карл Карлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Плауде Карл Карлович
Народився15 (27) березня 1897 Редагувати інформацію у Вікіданих
село Юмурда або село Ерла (Ерглі) Венденського повіту Ліфляндської губернії
Помер31 грудня 1975(1975-12-31)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих (78 років)
Рига, Латвійська РСР, СРСР
ПохованняКладовище Райнісаd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьлатиш
Діяльністьполітик, теплофізик
Alma materСанкт-Петербурзький державний архітектурно-будівельний університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор технічних наук Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладЛатвійський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Посададепутат Верховної ради СРСР[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Леніна орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора
Державна премія Латвійської РСР

Карл Карлович Плауде (27 березня 1897(18970327), село Юмурда або село Ерла (Ерглі) Венденського повіту Ліфляндської губернії, тепер Латвія — 31 грудня 1975, місто Рига, тепер Латвія) — латвійський діяч, вчений, спеціаліст у галузі теплотехніки. Доктор технічних наук (1956), професор. Академік Академії наук Латвійської РСР (з 1951), член-кореспондент Академії наук СРСР (з 10 червня 1960 року по Відділенню технічних наук (теплотехніка)). Президент Академії наук Латвійської РСР (1960—1970). Депутат Верховної Ради СРСР 6—8-го скликань.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в родині робітника. Трудову діяльність розпочав у 1914 році вчителем приходського училища.

З 1916 по 1917 рік служив у росі1йській армії, учасник Першої світової війни. У 1918—1922 роках — у Червоній армії.

У 1926 році закінчив Ленінградський інститут цивільних інженерів.

У 1926—1936 роках — інженер, старший інженер, головний інженер на заводі «Гідравліка» в Ленінграді. Одночасно, з 1928 по 1934 рік викладав у Ленінградському інституті цивільних інженерів, у 1932—1938 роках — у Ленінградському інституті інженерів промбудівництва.

З 1937 по 1944 рік працював у будівельно-монтажних організаціях Ленінграда та Москви. Під час німецько-радянської війни керував будівництвом оборонних споруд у Ленінграді та Москві. Член ВКП(б) з 1946 року.

З 1945 по 1953 рік викладав у Латвійському державному університеті, був завідувачем кафедри теплофізики.

У 1947—1970 роках — директор Інституту енергетики (Фізико-енергетичного інституту) Академії наук Латвійської РСР.

Одночасно, в 1947—1950 роках — проректор з наукової роботи Латвійського державного університету.

З 1951 по 1958 рік — академік-секретар Відділення технічних наук АН Латвійської РСР.

У 1958—1960 роках — віцепрезидент Академії наук Латвійської РСР.

У 1960—1970 роках — президент Академії наук Латвійської РСР.

З 1970 року — на пенсії, член президії Академії наук Латвійської РСР.

Основні праці стосуються теплових та гідравлічних режимів систем теплопостачання. Інші теми: розробка нових високотемпературних теплоносіїв, автоматизація систем теплопостачання.

Помер 31 грудня 1975 року в місті Ризі. Похований на цвинтарі Райніса в Ризі.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]