Плашкоут
Плашко́ут (нід. plaatschuit; від plaat — плоске, schuit — човен), також флашко́ут — безпалубне плоскодонне судно, що зазвичай використовується для перевезення вантажів у порту, під час завантаження й розвантаження суден[1].
Плашкоути можуть служити для наведелення тимчасових мостів і опорою для наплавних мостів, також може встановлюватися розвідна частина постійного дерев'яного моста, розташована в найглибшому місці річки для пропуску суден. Такі плашкоутні мости були зручні тим, що в разі потреби могли бути відведені в бік, звільняючи всю ширину річки[2].
Плашкоут також може бути самохідним, у цьому разі його часто називають суховантажною баржею або самохідною баржею, що може оснащуватися апареллю. У флоті Російській імперії, зокрема Чорноморського флоту, судна такого типу застосовували з кінця XVIII століття[3], що їх обслуговували ластові екіпажі. Після скасування ластових екіпажів ведення ластовими суднами перейшло до портового управління[4].
- ↑ Лагутіна, А. В.; Ленець, К. В., ред. (1975). Плашкоут. Словник української мови в 11 томах. Т. 6. Київ: Наукова думка.
- ↑ Брокгауз, Ф. А.; Ефрон, И. А. (1898). Плашкоут. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона (рос.). Т. 23а. Санкт-Петербург. с. 858.
- ↑ Широкорад, А. Б. (2007). 200 лет парусного флота России (рос.). Москва: Вече. с. 434. ISBN 978-5-9533-1517-3.
- ↑ Брокгауз, Ф. А.; Ефрон, И. А. (1896). Ластовый экипаж. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона (рос.). Т. 7. Санкт-Петербург. с. 368.