Галицька площа (Київ)
- У Вікіпедії є статті про інші площі з назвою Галицька площа
| Галицька площа Київ | |
|---|---|
 Площа Галицька | |
| Місцевість | Солдатська слобідка, Нова Забудова |
| Район | Шевченківський |
| Розміщення | між Берестейським проспектом, бульваром Тараса Шевченка, вулицями Бульварно-Кудрявською, Золотоустівською, Дмитрівською, Олеся Гончара, Саксаганського і Старовокзальною |
| Назва на честь | Шляху до Галичини, який починався з площі |
| Колишні назви | |
| Галицька площа, площа Повстання 1905 року, Площа Перемоги | |
| Загальні відомості | |
| Координати | 50°26′48″ пн. ш. 30°29′31″ сх. д. / 50.446889° пн. ш. 30.492167° сх. д. |
| поштові індекси | 01135 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро |  «Вокзальна» (0,75 км) |
| Автобуси | А 7, 50, 118 |
| Трамваї | Т 1, 3, 15, 18 |
| Тролейбуси | Тр 5, 7, 8, 17, 93Н, 94Н |
| Маршрутні таксі | Мт 165, 181, 189, 228, 230, 411, 427, 429, 433, 439, 450, 558, 570, 575, 720 |
| Найближчі залізничні станції | Київ-Пасажирський (0,9 км), з. п. Північна (0,7 км) |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | готель «Либідь» |
| Пам'ятники | обеліск на честь Перемоги |
| Заклади культури | Національний цирк України |
| Комерція | універмаг «Україна» |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| На карті |  На карті населеного пункту |
| Мапа | |
 | |
 Галицька площа у Вікісховищі | |
Га́лицька пло́ща (у 1952—2023 роках — Площа Перемоги)[1] — площа у Шевченківському районі міста Києва, розташована між Берестейським проспектом, бульваром Тараса Шевченка, вулицями Бульварно-Кудрявською, Золотоустівською, Дмитрівською, Олеся Гончара, Саксаганського і Старовокзальною.
Площа сформувалася як базарна на західній околиці міста в середині XIX століття. З того часу там існувала торговиця, у 1854 році на її місці офіційно дозволили заснувати базар. Жвава торгівля розпочалася з будівництвом залізниці вздовж річки Либідь та залізничного вокзалу.[2]
1869 року з дозволу російського імператора Олександра ІІ площа отримала назву Галицька[3] (рос. Галичская), оскільки звідси починався шлях до Галичини.
|
Галицька [площа]: звідси йде дорога до Галичини, давнього надбання Русі та Києва. Оригінальний текст (рос. дореф.) Галичская [площадь]: отсюда идетъ дорога въ Галицію, древнее достояніе Руси и Кіева. |
|
Подекуди згадується під назвою Галицький базар (1883 рік).
1926 року площу було перейменовано на площу Повстання 1905 року (на честь Шулявської республіки), однак ця назва не прижилася. 1944 року назву Галицька площа було підтверджено радянською владою[4].
У 1952 році площа здобула назву площа Перемоги[5] — на честь перемоги СРСР у німецько-радянській війні.
Сучасна (відновлена історична) назва — з 2023 року[6].
4 листопада 2023 року з обеліска, відкритого в 1982 році на честь подвигу столиці під час Другої світової війни, зняли зірку СРСР.[7]
Уже у др. пол. XIX — на поч. XX ст. площу заповнювали дрібні крамнички, невеликі майстерні[2]. У 1871 році на Галицькій площі було збудовано єдину за всю історію міста Києва залізну церкву (цегляну з облицюванням із чавунних плит) — церква Іоана Златоуста (знищена у 1934 році, нині на цьому місці будівля Київського цирку).
У 1909—1910 роках Галицьке єврейське товариство своїм коштом збудувало синагогу в глибині кварталу, поблизу Либеді. 1930 року приміщення було передане заводу «Транссигнал» і в ньому облаштували їдальню[2].
Площа мала неофіційну назву Єврейський базар або Євбаз. Ринок на площі було ліквідовано на початку 1950-х років і перенесено неподалік, у кінець вулиці Жаданівського (нині — Жилянська вулиця) під назвою Новий ринок. Остаточно ринок було ліквідовано у 1970-х роках під час прокладення лінії трамвая[2].
Саму ж площу протягом 1950–1980-х років було значно перебудовано та реконструйовано, споруджено будівлі цирку, універмагу «Україна» та готелю «Либідь», а 1982 року посеред площі було споруджено обеліск на честь міста-героя Києва (відкрито в рамках святкування «1500-ліття Києва»).
7 листопада 1990 року на площі Перемоги відбувся останній в історії УРСР військовий парад, який через протести громадськості й позицію більшості депутатів Київської міської ради було заборонено проводити на Хрещатику[8].
У ніч з 6 на 7 листопада на знак протесту проти військового параду на площі Перемоги був виставлений пікет з близько 300 осіб (керівник акції: голова Української студентської спілки(УСС) Олесь Доній, заступник-голова Спілки незалежної української молоді (СНУМ) м. Києва Дмитро Тузов). Уночі молодіжний пікет був брутально розігнаний міліцейськими загонами ОМОН.
Історії та сьогоденню площі присвячено фотоальбом Дмитра Малакова «Тут був Євбаз, а потім — площа Перемоги».
-
-
Універмаг «Україна» -
-
Обеліск на честь міста-героя Києва -
Будинок, у якому в 1962–1974 рр. мешкав С. Й. Параджанов
- ↑ Про повернення історичної назви площі Перемоги у Шевченківському районі міста Києва. kmr.gov.ua. Процитовано 14 квітня 2023.
- ↑ а б в г Друг, Ольга Миколаївна. Вулицями старого Києва / О. М. Друг; дизайн і худож. оформ. С. Іванов, І. Шутурма. — Львів: Світ, 2013. — 496, [XVI] с.
- ↑ Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // Кіевлянинъ. — 1869. — № 95. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) [Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.]
- ↑ Витяг з постанови виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва» // Київська правда. — 1944. — № 249 (6223). — 22 грудня. — С. 2. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
- ↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 3 січня 1952 року № 5 «Про зміну найменувань вулиць» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 541. Арк. 44, 46, 47. [Архівовано з першоджерела 15 червня 2013.]
- ↑ Рішення Київської міської ради від 9 лютого 2023 року № 5949/5990 «Про повернення історичної назви площі Перемоги в Шевченківському районі міста Києва» (дата публікації 02.03.2023) [Архівовано з першоджерела 2 березня 2023.]
- ↑ У столиці демонтують радянську зірку на обеліску міста-героя Києва
- ↑ 13 років тому в Києві відбувся останній військовий парад з нагоди річниці Жовтневої революції. Але не в центрі на Хрещатику, а на площі Перемоги (рос.). Факти і коментарії. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 19 липня 2016.
- Перемоги площа // Веб-енциклопедія Києва.
- Перемоги пл. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 127.
- Перемоги площа // Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 164. — ISBN 5-88500-070-0.
- Перемоги площа // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“». — С. 188. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
- Площа Перемоги // Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / автор світлин В. Галайба; автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — ISBN 966-7452-27-1.
- Залізна церква Іоана Золотоуста // Сайт історії Києва (www.oldkyiv.org.ua)
- Победы площадь // Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 439. (рос.)
- Малаков Д. В. Тут був Євбаз, а потім — площа Перемоги (фотоальбом). — К. : Видавничий дім «Амадей», 2004. — 145 с. — ISBN 966-95281-0-0.
- Від «міста Ярослава» до Либеді: Вулиця Олеся Гончара — площа Перемоги — Старовокзальна / Д. В. Малаков. — К. : Либідь, 2017. — 72 с. — (Твій Київ). — ISBN 966-06-0748-4.
|
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||
| |||||||||||||||||||||||||
