Площа Тараса Шевченка (Коломия)
| Площа Тараса Шевченка Коломия | |
|---|---|
 Будинок № 31 | |
| Назва на честь | Тараса Шевченка |
| Колишні назви | |
| пл. Ринок, пл. Карпінського, пл. К. Маркса | |
| Загальні відомості | |
| поштові індекси | 78200 |
| Транспорт | |
| Рух | односторонній (Напрямок з вулиці Гетьмана Івана Мазепи до проспекту Михайла Грушевського) |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 Площа Тараса Шевченка у Вікісховищі | |
Пло́ща Тара́са Шевче́нка — площа в центральній частині міста Коломия, частина площі «Ринок».
28 травня 1914 року на цій площі відбулося урочисте відкриття пам'ятника Т. Г. Шевченку. Площа була названа на його честь. З цієї нагоди в залі Каси ощадності (пізніше, в радянські часи — Будинок офіцерів, а тепер — Народний дім) відбувся концерт, на якому, зокрема, поезію Шевченка декламував майбутній новатор українського театру Лесь Курбас. Виголошував промову новеліст Василь Стефаник.
15 вересня 1914 року під час першої світової війни в Коломию ввійшли російські війська. Пам'ятник Шевченкові був спеціально зруйнований. Після II світової війни площа носила назву «Площа Карла Маркса».
Сучасного вигляду набула після реконструкції (приблизно в 1970 році). Красива площа. На стику з тодішньою площею Леніна (сучасна площа Відродження) встановлено безіменний пам'ятник у виді триметрової купи великого каміння, що нібито є символічним пам'ятником Олексі Довбушу. В протилежному кінці площі збудовано центральний універмаг, а біля центрального універмагу встановлено каскадний фонтан, який з того часу за всі роки свого існування працював лише перші кілька тижнів.
У 1991 році з нагоди 750-ліття першої писемної згадки про Коломию на місці зруйнованого 1914 року пам'ятника Шевченку встановлено пам'ятний знак. На площі ближче до ратуші висаджено ряд дерев тису ягідного-цікавого, оригінального, рідкісного тепер дерева, що його колись в Карпатах росло багато, а тепер це дерево можна побачити на цій площі та ще в Тисовому заповіднику поблизу Коломиї.
- Будинок № 1 У 1920-ті роках — крамниці одягу Макса Дейтша та спецій Степана Романовича. В часи СРСР — ательє індивідуального пошиття одягу.
- Будинок № 10 На початок XX століття містилися крамниця спецій, цукру, цукерок Йозефа Ледерфейнда та ресторан. Тепер — крамниця «Гуцулочка» АГФ «Прут».
- Будинок № 11 У 1900-х роках — склад трикотажних і галантерейних товарів Рубінзофа і Геллера. Тепер — ТзОВ «Будматеріали».
- Будинок № 12 У 10—20-х роках XX століття розміщувалися книгарня, склад паперу і торгівля рамами Т. Зімблєра, пізніше — майстерня Осипа Юрчишина (ремонт друкарських і швейних машин, велосипедів, мотоциклів, апаратів Рентґена). Філіал у Снятині. Тепер — нотаріус Антонюк Оксана Василівна.
- Будинок № 13 У першій половині XX століття — перукарня Абрагама Розенбума; на другому поверсі — стоматологічний кабінет д-ра Оффе. Тепер — крамниця штор і гардин «Фантазія».
- Будинок № 14 У 1920-х роках містилися книгарня і склад паперу Міхала Жиборського, крамниця горілчаних виробів Гершона Тау; аптека М. Фельдмана (1938). Тепер — ветаптека № 14.
- Будинок № 15 У міжвоєнний період — бляхарні майстерні Шнека та Мозеса Лейба. Тепер — «Зелена аптека».
- Будинок № 17 У 1910-х роках тут діяли аптека «Провидіння Боже» Євстахія Турянського. Тепер — крамниця побутової хімії «Моя», КПМ «Посуд».
- Будинок № 18 На початку XX століття — склад ювелірних виробів, ґрамофонів, фортепіано і платівок Мора Пістинера та щіткова майстерня Давида Воґеля (1920-ті). Тепер — КПМ «Електротовари».
- Будинок № 19 Спочатку — склад заліза й бляхи Зиґмунда Гоффмана, ґалантерейна крамниця Хаїма Бортена (1910-ті), годинникарська майстерня Абрагама Гольдера (1920-ті), крамниця Старера. Тепер — КПМ «Камелія».
- Будинок № 20 Впродовж тривалого часу працювали книгарня, склад паперу, палітурна майстерня Ізидора Ґінзберґа, а згодом — Берти Ґінзберґ (1910-20-ті рр.); книгарня «Пляшка атраменту», склад паперу і антикваріат Симона Сіненсіба (1910-ті); книгарня і склад паперу Б. Горнера (1920-ті); кімнати для сніданків Герша Краутгамера.
- Будинок № 21 У першій половині XX століття у подвір'ї працювала механічна майстерня Генриха Герстенгабера.
- Будинок № 23 У 1910-х роках — крамниця металевих виробів Слопковіцера і Зінґера; згодом — найбільший склад цукерок, кондитерських виробів, кави, чаю і південних фруктів Ф. Вейнтрауба; крамниця тканин С. Ляндмана і Синів, а також шевська майстерня Фроїма Брунвассера. Тепер — ТзОв «Боміс».
- Будинок № 25. У 1920-х роках власником був Самуель Фельдман, який утримував тут крамницю парфумерії і фарб «Чорний пес». Одночасно тут працювали крамниці горілчаних виробів Тауби Лейбмана і польського кооперативу. Тепер — фотосалон «Усмішка».
- Будинок № 26 Тривалий час — аптека д-ра Стефана Стензля, яка пропонувала, серед інших товарів, «Карпатське зілля» від кашлю, легеневих хворіб, відзначене срібною медаллю на Загальній виставці у Львові 1904 року; в 1910-х роках — крамниця дитячого, жіночого і чоловічого одягу Берти Маркус, склад музичних інструментів Р. Блехера, гуртівня ґалантерейних товарів Єжи Гельвінґа; в 1920-30-х рр.: цукерня Лейзора Баумвогля, склад м'ясних виробів В. Недільського. Тепер — КТ аптека № 101.