Плюралістська парадигма
 | Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|
Плюралістська парадигма — це одна з основних парадигм метаонтології в аналітичній філософії, яка є подальшим розвитком ідей Алексіуса Мейнонга.[1]
Спирається на ідеї Алексіуса Мейнонга (1853—1920). Основі представники — Кріс Макденієл та Теренс Парсонс.[1]
Головне питання онтології в плюралістській парадигмі — «Що і як є та/або існує?». Також плюралістську парадигму можна класифікувати методом Джонатана Шаффера залежно від їхнього погляду на онтологічну (метафізичну) структуру реальності. Плюралістська парадигма належить до розподіленої структури. Тобто мета метафізичного дослідження — 1. встановлення числа категорій; 2. складання списків сутностей із кожної категорії.[2]
Плюралістська парадигма відкидає найважливіші ортодоксальні тези про еквівалентність буття та існування (для неї є об'єкти, яких не існує) та про унітарність буття/існування, тобто про відсутність його різних способів чи модусів.
У найкоротшому вигляді суть метаонтологічної теорії Мейнонга можна виразити такими його словами: «…є предмети, про які було б правильно сказати, що предметів такого роду не існує». На думку Мейнонга, існування притаманне лише матеріальним, просторово-часовим об'єктам, таким як столи чи стільці. Ідеальні або абстрактні об'єкти мають особливий спосіб буття, відмінний від існування — вони наявні. Крім цього, Мейнонг каже, що є об'єкти, які не мають жодного зі способів буття, ні існування, ні субсистенцією (наявністю). До них належать, наприклад, неможливі об'єкти на зразок круглого квадрата. Їх Мейнонг характеризує як тих, що володіють тільки позабуттям.
Точна інтерпретація теорії Мейнонг залишається предметом суперечок, проте в сучасній метаонтології Мейнонг найчастіше сприймається як плюраліст (прихильник способів буття) і нонеїст (прихильник наявності позбавлених буття об'єктів).[1][3]
- ↑ а б в Kononov, Eugene (1 липня 2024). Metaontology (метаонтология). SSRN (рос) . Elsevier. Процитовано 28 серпня 2024.
- ↑ Шаффер, Джонатан (2009). "On What Grounds What Metametaphysics" (англ.). Оксфорд: Oxford University Press. с. 347—83. ISBN 978-0199546046.
- ↑ Tatjana von Solodkoff & Richard Woodward (2013). Noneism, Ontology, and Fundamentality. Рhilpapers (англ.). Центр цифрової філософії Університету Західного Онтаріо. Процитовано 28 серпня 2024.