Пнівно
Село
 Координати 51°14′35″ пн. ш. 23°20′38″ сх. д. / 51.24305556° пн. ш. 23.34388889° сх. д.
|
Пнівно[2][3] (також Пневно[4], Пнювно, пол. Pniówno) — село в Польщі, у гміні Вербиця Холмського повіту Люблінського воєводства. Населення — 345 осіб (2011[1]).
1468 року вперше згадується православна церква в селі[2]. У XVIII столітті в селі зведено дерев'яну дзвіницю[4]. У 1779—1788 роках біля неї побудовано греко-католицьку церкву[4].
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі здебільшого проживали греко-католики, які розмовляли українською мовою[5]. 1872 року місцева греко-католицька парафія налічувала 700 вірян[4].
У 1921 році село входило до складу гміни Вільхівець Холмський повіту Люблінського воєводства Польської Республіки[6].
15-20 липня 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила зі села 36 українців, внаслідок чого в ньому залишилося 414 поляків, 1 українська родина та декілька змішаних родин[3].
У 1960-х роках місцеву українську церкву переведено на римо-католицтво (за деякими даними знесено в 1968 році)[4].
У 1975—1998 роках село належало до Холмського воєводства.
За даними перепису населення Польщі 1921 року в селі налічувалося 55 будинків (з них 3 незаселені) та 421 мешканець, з них[6]:
- 209 чоловіків та 212 жінок;
- 208 православних, 164 римо-католики, 46 юдеїв, 3 євангельські християни;
- 122 українці, 267 поляків, 29 євреїв, 3 німці.
За тим ж переписом 1921 року на сусідньому однодоменному фільварку було 3 будинки та 31 житель (27 римо-католиків поляків та 4 православних українці)[6].
У 1943 році в селі проживало 579 українців і 132 поляки[3].
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 180 | 41 | 120 | 19 |
| Жінки | 165 | 34 | 97 | 34 |
| Разом | 345 | 75 | 217 | 53 |
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ а б Крип'якевич І., Крип'якевич Р. Матеріали до історії церков Холмщини і Підляшшя // Холмщина і Підляшшя : іст.-етногр. дослідж. — Київ : Родовід, 1997. — С. 146.
- ↑ а б в Богдан Гук. Pniówno. apokryfruski.org. APOKRYF RUSKI. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 22 листопада 2019. (пол.)
- ↑ а б в г д Pamiątki i zabytki kultury ukraińskiej w Polsce / zebr., oprac. A. Saładiak. — Warszawa : Burchard Edition, 1993. — С. 364. (пол.)
- ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 365. (рос. дореф.)
- ↑ а б в Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 12. Архів оригіналу за 27 липня 2020. (пол.)
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пнівно
- Богдан Гук. Pniówno. apokryfruski.org. APOKRYF RUSKI. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 22 листопада 2019. (пол.)
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
Адміністративний центр: Вербиця | ||
| Села | Бакус-Ванда • Бусівно • Вербиця • Вежбиця-Оседле • Владиславув • Вілька Тернівська • Вільхівці • Козя-Ґура • Охожа • Пнівно • Сичин • Святиця • Тернів • Хилин | _COA.svg) |
