Побідно

Село Побідно пол. Pobiedno Координати 49°31′36″ пн. ш. 22°06′14″ сх. д. Країна ПольщаПольща Воєводство Підкарпатське воєводство Повіт Сяноцький повіт Гміна Буківсько Перша згадка 1361 Площа 6,3 км² Висота центру 482  м Населення 573 особи (2011) Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2 Телефонний код (+48) 13 Поштовий індекс 38-505 Автомобільний код RSA SIMC 0346738 GeoNames 761970 OSM ↑3011005 ·R (Гміна Буківсько) Побідно Побідно (Польща) Побідно Побідно (Підкарпатське воєводство)  Побідно у Вікісховищі

Побідно (пол. Pobiedno) — лемківське село в Польщі, у гміні Буківсько Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 573 особи (2011).

Розташування

Знаходиться над річкою Сяночок за 4 км на північ від Буківсько, 12 км на захід від Сяніка, 62 км на південь від Ряшева, при повітовій дорозі № 2211R.

Історія

Село закріпачив князь Юрій II Болеслав як службове село гроду (фортеці) Сянік. У 1340-1772 р. село входило до складу Сяноцької землі Руського воєводства Речі Посполитої. З 1772 до 1918 року — у межах Сяніцького повіту Королівства Галичини та Володимирії монархії Габсбургів (з 1867 року Австро-Угорщини).

У 1887 р. в селі було 74 будинки і 476 мешканців, а у фільварку — 1 будинок і 11 мешканців; із загального числа 487 мешканців: римокатоликів — 445, грекокатоликів — 34, єдеїв — 8. У 1898 р. в селі було 80 будинків і 496 мешканців.

В 1939 році в селі проживало 570 мешканців, з них 15 українців і 555 поляків. Село входило до Сяніцького повіту Львівського воєводства.

Після війни рештки українського населення виселені в 1944—1947 р.

У 1975—1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	286	72	188	26
Жінки	287	64	161	62
Разом	573	136	349	88

Церква

Парафіяльна церква була в селі вже в 1529 р. Коли помер останній парох у Побідному о. Михайло Скобельський (†19.04.1800) парафія була приєднана до Дудинців, а та в 1818 р. приєднана до Пельні. У 1830 р. згоріла дерев'яна церква Собору Пресвятої Богородиці, після чого лемківське населення поступово латинізувалося і полонізувалося.

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Побідно

Див. також

• Побідно // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 340. (пол.)
• Побідно // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 463. (пол.)
• Шематизм Греко-Католицкого Духовеньства Апостольскої Адміністрації Лемковщини. — Львів: Наклад ААЛ, 1936. — с. 7-8