Повне розфарбування
У теорії графів повне розфарбування — це протилежність гармонійному розфарбуванню в тому сенсі, що це розфарбування вершин, у якому кожна пара кольорів зустрічається принаймні на одній парі суміжних вершин. Еквівалентно, повне розфарбування — це мінімальне розфарбування, в тому сенсі, що його не можна перетворити на правильне розфарбування з меншим числом кольорів злиттям двох кольорів. Ахроматичне число графа — це найбільше число кольорів серед усіх повних розфарбувань графа .
Знаходження є задачею оптимізації. Проблему розв'язності для повного розфарбування можна сформулювати як:
- ДАНО: Граф і додатне ціле число
- Питання: Чи існує розбиття множини вершин на або більше неперетинних множин таких, що кожне є незалежною множиною для і таких, що для кожної пари різних множин незалежною множиною не є.
Визначення ахроматичного числа є NP-складною задачею. Визначення, чи не буде ахроматичне число більшим від заданого числа є NP-повною задачею, як показали Янакакіс і Гаврил (Yannakakis, Gavril) 1978 року, перетворивши з задачі пошуку мінімального найбільшого парування[1].
Зауважимо, що будь-яке розфарбування графа з найменшим числом кольорів має бути повним розфарбуванням, так що мінімізація числа кольорів повного розфарбування є просто переформулюванням стандартної задачі розфарбовування графа.
Оптимізаційна задача допускає апроксимацію з гарантованою ефективністю [2].
Задача визначення ахроматичного числа залишається NP-повною також для деяких класів графів: двочасткових графів[3], доповнення двочасткових графів (тобто, графи, які не мають незалежної множини з більш ніж двома вершинами)[1], кографи, інтервальні графи[4] і навіть дерева[5].
Для доповнень дерев ахроматичне число можна обчислити за поліноміальний час[6]. Для дерев задачу можна апроксимувати зі сталим коефіцієнтом[2].
Відомо, що ахроматичне число n-вимірного графа гіперкуба пропорційне , але точний коефіцієнт пропорційності невідомий[7].
- ↑ а б Michael R. Garey[en] and David S. Johnson. Computers and Intractability: A Guide to the Theory of NP-Completeness. — W. H. Freeman, 1979. — ISBN 0-7167-1045-5. A1.1: GT5, pg. 191.
- ↑ а б Amitabh Chaudhary, Sundar Vishwanathan. Approximation algorithms for the achromatic number // Journal of Algorithms. — 2001. — Т. 41, вип. 2. — С. 404—416. — DOI: ..
- ↑ M. Farber, G. Hahn, P. Hell, D. J. Miller. Concerning the achromatic number of graphs // Journal of Combinatorial Theory, Series B. — 1986. — Т. 40, вип. 1. — С. 21—39. — DOI: ..
- ↑ H. Bodlaender. Achromatic number is NP-complete for cographs and interval graphs // Inform. Proc. Lett.. — 1989. — Т. 31, вип. 3. — С. 135—138. — DOI: ..
- ↑ D. Manlove, C. McDiarmid. The complexity of harmonious coloring for trees // Discrete Applied Mathematics. — 1995. — Т. 57, вип. 2-3. — С. 133—144. — DOI: ..
- ↑ M. Yannakakis, F. Gavril. Edge dominating sets in graphs // SIAM Journal on Applied Mathematics. — 1980. — Т. 38, вип. 3. — С. 364—372. — DOI: ..
- ↑ Y. Roichman. On the Achromatic Number of Hypercubes // Journal of Combinatorial Theory, Series B. — 2000. — Т. 79, вип. 2. — С. 177—182. — DOI: ..
- A compendium of NP optimization problems Архівовано травень 10, 2014 на сайті Wayback Machine.
- A Bibliography of Harmonious Colourings and Achromatic Number Кейта Едвардса