Повітрянодесантна бригада
Пові́трянодеса́нтна брига́да (також парашутнодесантна бригада або парашутна бригада) — основне оперативно-тактичне з'єднання повітрянодесантних військ або аеромобільних військ, яке призначене для виконання тактичних та оперативно-тактичних завдань самостійно або у складі угруповання повітрянодесантних військ у тісній взаємодії зі з'єднаннями, частинами і підрозділами Сухопутних військ, армійської авіації, інших родів військ і спеціальних військ в тилу противника, а також військовими формуваннями інших силових відомств в різних умовах.
5 січня 1932 року РВС СРСР ухвалив рішення сформувати в Ленінградському, Московському, Українському та Білоруському військових округах штатні авіамотодесантні загони. А вже 11 грудня 1932 року в місті Пушкіні (Царське Село) (Ленінградський військовий округ) розпочалося формування 3-ї авіадесантної бригади[1], згодом почався процес формування ще 4 перших авіадесантних бригад спеціального призначення. На відміну від попередніх десантних формувань, 3-тя авіаційно-десантна бригада стала новим типом повітрянодесантних з'єднань. Вона будувалася за принципом загальновійськового з'єднання і включала: парашутний і механізований батальйони, артилерійський дивізіон, авіаційні ескадрильї і підрозділи спеціальних військ. Командиром бригади призначений М. В. Бойцов. Пізніше (у 1935 р.), бригада стала іменуватися 3-тя авіаційна бригада особливого призначення імені С. М. Кірова.
Всього до кінця 1933 року в складі повітрянодесантних військ СРСР мав одну бригаду і 8 окремих батальйонів з загальною чисельністю особового складу до 8000 чоловік.
До літа 1938 року було затверджено рішення сформувати на базі наявних повітрянодесантних частин 6 однотипних окремих повітрянодесантних бригад:
- 201-ша опдбр ім. С. М. Кірова ЛЕНВО м. Пушкін
- 202-га опдбр м.Хабаровськ
- 204-та опдбр Київського військового округу м.Житомир
- 211-та опдбр Приморський край, н.п. Чернігівка
- 212-та опдбр Амурська область, н.п. Куйбишівка-Східна
- 214-та опдбр Білоруського військового округу м. Мар'їна Горка
Після переформовування всі повітрянодесантні бригади були передані в підпорядкування командування сухопутних військ.
Кожна повітрянодесантна бригада у штаті налічувала 1 689 чоловік особового складу і мала:
- — один парашутний батальйон;
- — один мотомеханізований батальйон;
- — артилерійський дивізіон
У 1939 році змінилася організаційно-штатна структура повітрянодесантних бригад. Вони стали складатися з трьох бойових груп: парашутної, планерної і посадочної.
17 вересня 1939 року Червона Армія вдерлася до Польщі. У цьому поході брали участь 201-ша, 204-та і 214-та повітрянодесантні бригади. Проте, в основному, бригади перекидалися наземним шляхами. Лише декілька розвідгруп було висаджене в польських тилах парашутним способом.
30 листопада 1939 року почалася радянсько-фінська війна, або так звана «Зимова війна». Підрозділи повітрянодесантних бригад (201-ша, 204-та, 214-та опдбр) спільно із стрілецькими частинами брали активну участь в наступальних операціях, не маючи при цьому великих успіхів через різні причини. Так, з 15 лютого по 12 березня 1940 року 201-ша повітрянодесантна бригада вела активну оборону комунікацій 15-ї армії, де підрозділи бригади проведено 37 зафронтових операцій в тилу фінських військ.
26 червня 1940 року СРСР під час Бесарабсько-Буковинського походу приймає рішення провести повітрянодесантну операцію силами повітрянодесантних військ 201-ша, 204-та і 214-та опдбр, а так само авіаційна група (4 полки ТБ-3) у складі 136 літаків.
Вранці 29 червня 1940 року 204-та опдбр провела десантування в районі міста Болград, а наступного дня частини 201-ї опдбр були десантовані в районі Ізмаїла.
23 квітня 1941 року вийшло цілком таємне Рішення ЦК ВКП(б) і СНК СРСР № 1112—459сс, яке затвердило наказ «Про нові формування в Червоній армії», де наказувалося сформувати до 1 червня 1941 року п'ять повітрянодесантних корпусів по три повітрянодесантні бригади в кожному. Загальна чисельність корпусу спочатку була визначена у 8 020 осіб. Типова організаційно-штатна структура бригад:
- — управління бригади;
- — 4 парашутно-десантних батальйони;
- — артилерійський дивізіон;
- — школа молодших командирів;
- — розвідувально-самокатна рота;
- — тил бригади
Чисельність бригади була визначена в 2588 чоловік. Кожен парашутно-десантний батальйон мав у своєму складі 546 чоловік.
При десантуванні два батальйони утворювали парашутну бойову групу, а два інших батальйони — планерну бойову групу. При цьому їхні окремі взводи також об'єднувалися попарно, формуючи роти: зв'язку, розвідувально-самокатну, кулеметну, мінометну і артилерійську батарею. Остання передавалася до складу посадочно-десантної бойової групи, разом з протитанковою батареєю та зенітно-кулеметною ротою бригади. Посадочно-десантна бойова група корпусу формувалася на базі корпусних артполку і танкового батальйону. Будучи розподіленої по бригадах, кожна така група мала у своєму складі артилерійський дивізіон (штатний дивізіон корпусного артполку плюс 45-мм гармати бригад і батальйонів), танкову роту (штатна рота корпусного танкового батальйону), мінометну роту і зенітно-кулеметну роту (обидві — бригадного підпорядкування).
Початковий період німецько-радянської війни характеризувався тим, що повітрянодесантні бригади у складі повітрянодесантних корпусів в основному вимушено використовувалися як звичайна піхота (усі корпуси, за рідкісним винятком).
Вперше повітрянодесантні бригади діяли за призначенням у масштабній Вяземській повітрянодесантній операції, яка була проведена радянськими військами в період з 18 січня по 28 червня 1942 року в ході Московської битви 1941—1942 рр. Головним завданням цієї операції визначалося сприяння військам Західного і Калінінського фронтів в оточенні і розгромі основних сил групи армій «Центр» у районі Ржев — Вязьма — Юхнов — Гжатськ. Проводилася за рішенням Ставки ВГК силами 4-го повітрянодесантного корпусу (8-ма, 9-та та 214-та пдбр), 201-ї повітрянодесантної бригади зі складу 5-го повітрянодесантного корпусу і 250-го окремого стрілецького полку.
Це був перший досвід проведення в ході війни повітрянодесантної операції такого масштабу. Внаслідок недоліків в організації і проведенні (різночасність застосування сил, відсутність чіткого управління в ході висадки десантів, розпилення сил в ході операції, нестача авіаційних засобів десантування) Вяземська повітрянодесантна операція не повністю досягла своєї мети. У травні 1942 року, у зв'язку з обстановкою, що склалася, Державний комітет оборони ухвалює рішення сформувати гвардійські стрілецькі дивізії на базі корпусів повітрянодесантних військ, й відповідно усі повітрянодесантні бригади СРСР були переформовані.
У 1943 році у зв'язку з проведенням стратегічної битви за Дніпро повітрянодесантні бригади були знов сформовані та включені до складу повітрянодесантних корпусів, які планувалося задіяти в ході повітрянодесантної операції за Дніпром.
План операції передбачав десантування 3-х повітрянодесантних бригад (1-ї, 3-ї та 5-ї повітрянодесантних бригад) в тиловій смузі німецьких військ за Дніпром з метою захоплення та утримання повітряним десантом важливого рубежу в районі Букринського плацдарму для продовження наступу радянських військ та не допущення прориву військ Вермахту до захоплених загальновійськовими з'єднаннями плацдармів.
Операція закінчилася повним крахом й заплановане завдання операції виконане не було. Радянські десантники втратили 3 500 чоловік загиблими та зниклими безвісти. А після поразки в цій повітрянодесантній операції, радянські повітрянодесантні бригади були незабаром переформовані на стрілецькі частини та вже ніколи не застосовувалися в повітряних десантах, й діяли лише, як звичайна піхота до кінця війни.
У післявоєнний час Радянський Союз мав могутній компонент повітряного десанту, який включав велику кількість частин та з'єднань. Перед розвалом СРСР ПДВ мали наступні десантні бригади (формувалися і існували в різні часи):
- 11-та опдбр у Забайкальському військовому окрузі (Могоча і Амазар, Читинська область),
- 13-та опдбр у Далекосхідному військовому окрузі (Магдагачі і Завітинськ, Амурська область),
- 21-ша опдбр у Закавказькому військовому окрузі, (Кутаїсі, Грузія),
- 23-тя опдбр у Київському військовому окрузі (Кременчук, Україна),
- 35-та гв. одшбр у Західній групі військ, Котбус, Німеччина. В 1990 р. переведена з Котбусу (вже ФРН) до Капчагаю (Казахстан).
- 36-та одшбр у Ленінградському військовому окрузі (смт. Гарболово, Ленінградська область),
- 37-ма одшбр у Прибалтійському військовому окрузі (Черняховськ, Калінінградська область),
- 38-ма Віденська одшбр у Білоруському військовому окрузі (Берестя, Білорусь),
- 39-та одшбр в Прикарпатському військовому окрузі (Хирів, Львівська область, Україна), з другої половини 1991 р. бригада була перетворена на 224-й навчальний центр ПДВ.
- 40-ва одшбр в Одеському військовому окрузі (Миколаїв, Україна)
- 56-та гв. одшбр в Туркестанському військовому окрузі (Термез, Узбекистан), у 1980-89 рр. в Афганістані, після виводу з Афганістану (1989 р.) розташовувалася в Туркменістані (Йолотань).
- 57-ма одшбр в Середньоазіатському військовому окрузі (смт. Актогай, Казахстан), у 1990 виводиться з Актогая в Гергієвку (Семипалатинська область) і там розформована.
- 83-тя одшбр в Північній групі військ (Бялогард, Польща), з Польщі передислокувалася в 1990 р. в м. Уссурійськ (Приморський край).
- 100-та одшбр у Сибірському військовому окрузі (Абакан, Росія).
За станом на 1 червня 2013 року Збройні сили Федеративної Республіки Німеччини мають в складі Бундесверу одну дивізію спеціальних операцій (нім. Division Spezielle Operationen) та одну дивізію аеромобільних операцій (нім. Division Luftbewegliche Operationen), до складу яких входять аеромобільні бригади.
За станом на 2013 рік Збройні сили Великої Британії мають одну — 16-ту десантно-штурмову бригаду в складі 5-ї дивізії Британської армії.
На 2013 рік у складі повітряно-десантних військ країни існує 2 бригади: 173-тя окрема повітряно-десантна бригада, що дислокується в Італії та 4-та повітряно-десантна бригада у складі 25-ї піхотної дивізії з пунктом постійної дислокації на Алясці.
За станом на 1 січня 2011 року Збройні сили Франції мають одну — 11-ту парашутну бригаду в складі сухопутних військ.
За станом на 1 січня 2010 Сили самооборони Японії мають одну повітрянодесантну бригаду.
У складі сучасних десантних військ Російської Федерації знаходиться 1 десантно-штурмова бригада: 31-ша гвардійська окрема ордена Кутузова 2 ступеня десантно-штурмова бригада (Ульяновськ).
За станом на 1 січня 2011 Збройні сили Італії мають одну парашутну бригаду «Фольгоре» у складі сухопутних військ.
У складі армій багатьох країн є повітрянодесантні (парашутні, аеромобільні, особливого призначення, десантно-штурмові та тощо) бригади. Так, парашутні бригади мають збройні сили Аргентини, Білорусі, Ізраїлю, Іспанії, Казахстану, Мексики, Нідерландів, Румунії, Узбекистану тощо.
| Менше формування Парашутно-десантний полк |
Повітрянодесантна бригада | Більше формування Повітрянодесантна дивізія |
- Сили спеціальних операцій країн світу
- Оперативне мистецтво
- Повітрянодесантна підготовка
- 1-ша аеромобільна дивізія (Україна)
- Список командувачів повітрянодесантних військ СРСР
- ↑ Краткая история создания и развития воздушно — десантных войск (советский период). Архів оригіналу за 5 березня 2014. Процитовано 3 липня 2013.