Перейти до вмісту

Подвиг розвідника

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Подвиг розвідника
рос. Подвиг разведчика
ЖанрВійськовий фільм
РежисерБорис Барнет
СценаристМихайло Маклярський
Михайло Блейман
Костянтин Ісаєв
У головних
ролях		Павло Кадочников
Амвросій Бучма
Віктор Добровольський
Дмитро Мілютенко
ОператорДемуцький Данило Порфирович
КомпозиторОскар Аронович Сандлер і Дмитро Клебанов
КінокомпаніяКиївська кіностудія
Тривалість92
Моваросійська
КраїнаСРСР СРСР
Рік1947
IMDbID 0039716

«Подвиг розвідника» (рос. «Подвиг разведчика») — український радянський художній фільм 1947 року. Зняв на Київській кіностудії режисер Борис Барнет за повістю Михайла Маклярського.

Сюжет

[ред. | ред. код]

Дія фільму розгортається в часи німецько-радянської війни.

Радянський розвідник Олексій Федотов під іменем німецького офіцера Генріха Еккерта вирушає в окуповану німцями Вінницю із завданням: викрасти та доставити радянському командуванню таємне листування генерала фон Кюна (його зіграв сам режисер фільму Борис Барнет) з гітлерівською ставкою. Йому вдається не лише виконати завдання, але й викрасти самого генерала.

За прототип головного героя вважають радянського розвідника Миколу Івановича Кузнецова, що діяв у тилу німців під виглядом німецького офіцера Пауля Зіберта. Протягом 1943 — 1944 років у Західній Україні Кузнецов здійснив низку терористичних актів проти високопосадовців Третього Рейху.

Історія

[ред. | ред. код]

Фільм знімали у Вінниці майже одразу після визволення міста від німецької окупації у березні 1944 року.

Під час перегляду фільму в клубі НКВД, впливові особи цього відомства, які були там присутні, висловили своє крайнє незадоволення.

Міністр держбезпеки Абакумов, сказав, що він категорично проти демонстрації фільму. Абакумов побачив у фільмі факт «розголошення методів агентурної розвідки». І звинуватив у цьому одного з авторів сценарію, колишнього полковника держбезпеки Маклярського.

Професійні розвідники теж були проти. Вони вважали, що фільм «Подвиг розвідника» не що інше, як явна профанація і наклеп на радянську розвідку.

На захист фільму виступив режисер Михайло Ромм. Він висловився в тому сенсі, що «Подвиг розвідника» — не посібник для майбутніх професіоналів спецслужб, а майстерно зроблений детектив. І тому, попри перебільшення й деякі невідповідності, буде цікавий глядачам.

Усе вирішило схвалення кінострічки Сталіним, який любив продивлятися кіноновинки в себе на дачі. Фільм настільки йому сподобався, що голова держави особисто підписав посвідчення про присвоєння офіцерського звання Павлу Кадочникову.[1]

Стрічка вийшла на екрани у 1947 році й одразу завоювала величезну популярність. Лише за перший рік її переглянули 22 мільйони глядачів. У 1948 році виконавцю головної ролі Павлу Кадочникову, режисеру, художникові та сценаристам була присуджена Сталінська премія.

У ролях

[ред. | ред. код]

Знімальна група

[ред. | ред. код]

Відгуки кінокритиків

[ред. | ред. код]

За словами Ірини Захарчук, кінокритика часопису "Слово і час", у фільмі домінує «… христологічно-агіографічна модель мілітарного героя. Він поставав не просто як воїн, що виконує бойове завдання, а як носій єдиної правди про війну, людина, котра черпає фізичну й моральну силу для подвигів у совєтській ідеології»[2] На думку ж Олександра Скрипника, кінокритика військового журналу СЗРУ "Камуфляж", стрічка «… стала на довгі роки культовим фільмом у повоєнний період.».[3]

Джерела та примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ У Вінницькому "Савої" улюбленця Сталіна "заспокоювали" правоохоронці. «Подільська порадниця», 9 квітня 2008
  2. ↑ Ірина Захарчук. «Мілітарна стратегія соцреалізму», журнал «Слово і час»
  3. ↑ "Подвиг розвідника" Михайла Маклярського. Служби зовнішньої розвідки України, Часопис “Камуфляж”, № 9, 2011

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Подвиг_розвідника&oldid=40963396