Подойніцин Григорій Якимович

Григорій Якимович Подойніцин
Григорій Якимович Подойніцин
рос. Григорий Якимович Подойницын
Народження	13 жовтня 1897; Чермоз
Смерть	13 березня 1956 (58 років); Київ
Поховання	Лук'янівський військовий цвинтар
Країна	СРСР
Роки служби	1918—1955
Партія	КПРС
Звання	Генерал-майор
Війни / битви	Громадянська війна в Росії; Німецько-радянська війна
Нагороди

Григо́рій Яки́мович Подойніцин (рос. Григорий Якимович Подойницын; 13 жовтня 1897, Чермоз — 13 березня 1956, Київ) — радянський військовий юрист, генерал-майор юстиції.

Біографія

Народився 13 жовтня 1897 року в місті Чермозі (тепер Іллінського району Пермського краю) в робітничій родині. Росіянин^[1]. Закінчив двокласне училище. З десятирічного віку працював на видобутку торфу. Потім працював на тавруванні листів заліза, лічильником ударів у залізооздоблювальному цеху, потім — конторником. На початку квітня 1917 року вступив до РСДРП. У грудні 1917 року був делегатом губернського з'їзду^[2].

З виходом декрету про створення Робітничо-селянської Червоної армії вступив до Чермозівського загону, який пізніше став називатися Чермозівською ротою 1-го Пермського радянського полку, перейменованою потім в полк Рад Приуралля. Григорій Подойніцин був обраний головою ротного комітету^[2]. В складі роти брав участь в Громадянській війні в Росії. Воював на Верхньоуральському фронті з білогвардійськими загонами генерала Дутова. У вересні 1918 року повернувся до Чермоза разом із залишками роти. З цього часу обраний військовим комісаром Чермозької волості. Після падіння Пермі і відступу частин Червоної армії в 1919 році призначений секретарем політвідділу бригади в одній із стрілецьких дивізій. У тому ж році — судовим секретарем військового трибуналу. З тих пір вся його життя було пов'язане з діяльністю військових трибуналів: Уральського військового округу, Уссурійської залізниці, Особливого корпусу на білофінському фронті, Архангельського військового округу тощо^[2].

На фронті німецько-радянської війни з 3 липня 1941 року. Спочатку голова військового трибуналу 28-ї, а потім 43-ї армій^[1]. Генерал-майор з 11 березня 1943 року. Разом з радянськими військами дійшов до Берліна^[2].

З квітня 1949 року до відходу в 1955 році у відставку, внаслідок важкої хвороби, був головою військового трибуналу Київського військового округу^[2]. Помер 13 березня 1956 року. Похований в Києві на Лук'янівському військовому цвинтарі.

Нагороди

Нагороджений:

Примітки

↑ ^а ^б ^в База даних «Подвиг народу»(рос.)
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Пермський край. Енциклопедія [Архівовано 2016-06-02 у Wayback Machine.](рос.)

[ПН-1] а ^б ^в База даних «Подвиг народу»(рос.)

[ПЕ-2] а ^б ^в ^г ^д Пермський край. Енциклопедія [Архівовано 2016-06-02 у Wayback Machine.](рос.)

[1]

[2]