Подолянко Богдан Степанович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Богдан Степанович Подолянко (30 січня 1921(19210130), Ожидів — 20 жовтня 2000, Сідней) — український письменник, перекладач, журналіст, громадський діяч. Псевдонім — Австралюк[1].

З біографії

[ред. | ред. код]

Богдан Подолянко народився в Ожидові Золочівського повіту в сім'ї поштового урядника. Здобувши початкову освіту в Ожидові, він закінчив у Львові гімназію й вступив до вчительської семінарії, яку не закінчив — через приєднання Західної України до СРСР. 1940 року закінчив курси плановиків і працював в ожидівському ліспромкомбінаті. Вступив до ОУН 1937 року. За членство в цій організації був ув'язнений. З січня 1942-го Богдан Подолянко під псевдонімом «Фелікс» разом із Миколою Гошовським («Спартаком», «Стариком») виконував господарчу роботу в підпільній друкарні Проводу ОУН «Прага», розташованій біля Мокротина. У грудні 1943 року через випадкову розконспірацію довелося перенести друкарню до Стільська[2]. У 1944-му Подолянко виїхав до Відня, потім — до Інсбрука (1945). У 1946 р. переїхав до Мюнхена, де очолив видавництво «Українська трибуна» (1946—1949) і навчався в університеті. 15 січня 1949 р. прибув до Австралії, поселився у Сіднеї, де разом із Володимиром Шумським, Орестом Питлярем та Олександром Сіверським заснував український тижневик «Вільна думка» і входив до редакційної колегії (1949—1970). Працював редактором в австралійських тижневиках «Дейлі телеграф» і «Сідней морнінг геральд». З 1948 р. був кореспондентом «Української трибуни» (пізніше «Українського самостійника», Мюнхен). Обирався секретарем Об'єднання українців Австралії (1951—1952). Був активним учасником УГВР. Підтримував зв'язки з Україною, листувався з багатьма видатними людьми. До його адресатів належали, зокрема, Роман Іваничук, Роман Кудлик, Роман Лубківський, Зеновія Франко. До адресантів — Єжи Ґедройць, Галина Гордасевич, Іван Дзюба, Любов Забашта, Віталій Коротич, Валентин Мороз, Роман Федорів, Валерій Шевчук та інші.

Богдан Подолянко був одружений з І. Подолянко. Помер 20 жовтня 2000 року в Сіднеї.

Творчість

[ред. | ред. код]

Автор творів «Любіть життя» (1982), «Сповідь» (1984) «Фантастична втеча Мирослава Січинського» (1987). Переклав українською мовою працю польського публіциста Леона Василевського «Україна та її проблеми».

Окремі видання:
  • Подолянко Б. Любіть життя. — Сідней: Книга, 1982. — 92 с.
  • Подолянко Б. Моя Болгарія // Рідні голоси з далекого континенту: Твори сучасних українських письменників Австралії / Упоряд. та передм. А. Г. Михайленка. — К.: Веселка, 1993. — С.98-100.

Література

[ред. | ред. код]
  • Гордіїв І. Подолянко Богдан // Енциклопедія української діяспори: У 7 т. — К.: ІНТЕЛ, 1995. -Т. 4 (Австралія — Азія — Африка). — С. 158—159.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • Українці Австралії: Енциклопедичний довідник / ред. В. Шумський, М. Шумський. — Сідней: Вільна думка, 2001

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]