Позняк Зенон Станіславович
Зенон Позняк Зянон Пазьняк | |
Народження: |
24 квітня 1944 (80 років) Суботники[be], Ів'євський район, Гродненська область, Білоруська РСР, СРСР |
---|---|
Національність: | білорус |
Країна: |
![]() ![]() |
Релігія: | католицизм |
Освіта: | Білоруський державний театрально-художній інститут |
Ступінь: | кандидат наук з мистецтвознавства |
Партія: | БНФ «Відродження» → Консервативно-Християнська Партія - БНФ |
Батько: |
Stanislau Pazniakd ![]() |
Автограф: | ![]() |
Нагороди: | |
Зено́н Станісла́вович Позня́к (біл. Зянон Станіслававіч Пазьняк; нар. 24 квітня 1944, Суботники[be], Ів'євський район, Гродненська область, Білоруська РСР, СРСР) — білоруський політик і громадський діяч, один із засновників Білоруського Народного Фронту «Відродження», голова Консервативно-Християнської Партії — БНФ. Онук відомого білоруського діяча у міжвоєнній Польщі Яна Олександровича Позняка.
Зенон Станіславович Позняк народився 24 квітня 1944 року в містечку Суботники[be] Ів'євського району Гродненської області.
Закінчив Білоруський державний театрально-художній інститут. Працював завідувачем сільського клубу, працівником сцени, фотографом, маляром-оформлювачем, науковим працівником Інституту історії.
У 1990—1995 — депутат Верховної Ради Білорусі. Брав участь у президентських виборах 1994 року, отримав 12,8 % голосів (3 місце). 1996 року емігрував до США.

У січні 2023 року Позняк відвідав Україну. Зокрема, він разом із бійцями полку Калиновського відвідав Бахмут, який тоді був найгарячішою ділянкою фронту[1].
Зенон Позняк є автором майже сотні наукових, політичних і культурологічних статей, також він видав близько десяти книжок і брошур.
- «Справжнє обличчя [Архівовано 3 квітня 2008 у Wayback Machine.]» (1992)
- «Курапаты [Архівовано 13 квітня 2008 у Wayback Machine.]» (1994, спільно з Євгеном Шмигальовим)
- «Глерея Патрія [Архівовано 7 квітня 2008 у Wayback Machine.]» (2000), книга фото-віршів.
- «Новае Стагодзьдзе [Архівовано 16 травня 2008 у Wayback Machine.]» (2002), збірник політично-освітницьких артыкулаў. ISBN 9955-9337-4-7
- «Розмови з Антоном Шукелойцем [Архівовано 7 квітня 2008 у Wayback Machine.]» (2004), культурна-освітницьке видання, у формі інтерв'ю розповідає про життя і діяльність Антона Шукелойця
- «Білорусько-російська війна [Архівовано 30 травня 2008 у Wayback Machine.]» (2004)
- «Вялікае Княства [Архівовано 13 квітня 2008 у Wayback Machine.]» (2005), поема у трьох частинах
- «Промосковський режим [Архівовано 18 листопада 2007 у Wayback Machine.]» (2005)
Позняк дотримується погляду, притаманному багатьом білоруським діячам, що Велике князівство Литовське, Руське, Жемайтійське та інших було білоруською державою і, відповідно, частина територій сусідніх держав (Росії, Литви, України та Польщі) — це білоруські етнічні землі, зокрема:
![]() |
...в середині XVII століття у складі Великого князівства знаходилися всі білоруські етнічні землі: Смоленщина, Двинщина, Сіверщина, Віленщина, Підляшшя. Територія Білоруської Народної Республіки в 1918 році разом із цими землями сягала майже 400 тисяч квадратних кілометрів.
Оригінальний текст (біл.)
...ў сярэдзіне XVII стагоддзя у Вялікім Княстве знаходзіліся ўсе беларускія этнічныя землі: і Смаленшчына, і Дзьвіншчына, і Севершчына, і Віленшчына, і Падляшша. Тэрыторыя Беларускай Народнай Рэспублікі ў 1918 г. разам з гэтымі землямі дасягала блізу 400 тысячаў квадратных кілёмэтраў. |
![]() |
— зі статті на сайті Позняка, [2] |
1992 року Зенон Позняк висунув ідею створення буферного союзу як міжнародного утворення без військових баз Північноатлантичного альянсу та новоствореної Російської Федерації на кшталт «Балто-Чорноморської осі». Однак, Лукашенко в роки свого управління підписав з Росією договір про співдружність, а 1999 року підписав договір про створення «Союзної держави Росії та Білорусі», що став юридичною і політичною підставою до втрати Білоруссю суверенітету, а, відтак, місцева влада де-факто стала маріонетковою. У колах білоруської опозиції популярна ідея створення союзу за образом Речі Посполитої. Часто вона збігається з прометеїстською конфедерацією «Міжмор'я», включаючи держави Центральної та Східної Європи, однак не поширюється ні на Кавказ, ні на нордичні країни[3].
- ↑ Зянон Пазняк прыехаў у Бахмут разам з ваярамі палка Каліноўскага. Новы Час (біл.). 30 січня 2023.
- ↑ Фізічнае зьнішчэньне беларускай нацыі. Сайт Зенона Позняка (біл.). Процитовано 12 листопада 2022.
- ↑ Олексій Волович (30 травня 2016). Балто-Чорноморський Союз: перспективи реалізації (частина 1). Незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень «Борисфен Інтел» (укр.). Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 18 серпня 2020.
- Офіційний сайт
- З.Позняк, Відео-Аудіо сторінка [Архівовано 9 травня 2008 у Wayback Machine.]
- Неофіційна сторінка [Архівовано 8 лютого 2022 у Wayback Machine.]
- Bielarus.net Білоруська Солідарність [Архівовано 18 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Консервативна-Християнська Партія — БНФ [Архівовано 20 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Мартиролог Білорусі
![]() |
Це незавершена стаття про особу Білорусі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 24 квітня
- Народились 1944
- Нагороджені медаллю 100 років БНР
- Уродженці Ів'євського району
- Випускники Білоруської державної академії мистецтв
- Радянські фотографи
- Кандидати мистецтвознавства СРСР
- Мистецтвознавці СРСР
- Радянські археологи
- Політики Білорусі XX століття
- Депутати Верховної Ради Республіки Білорусь
- Білоруські націоналісти
- Депутати Верховної Ради БРСР 12-го скликання
- Кандидати в президенти Білорусі (1994)
- Члени Консервативно-християнської партії БНФ
- Прихильники Балто-Чорноморського союзу
- Політики Білорусі XXI століття
- Емігранти Білорусі