Покровська церква (Волокитине)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Покровська церква
Загальний вигляд церкви. Фото кінця XIX ст.
Тип спорудицерква
РозташуванняУкраїна УкраїнаВолокитине, Путивльський район, Сумська область
ЗасновникАндрій Миклашевський
Початок будівництва1857
Кінець будівництва1857
Зруйновано19551958
Відбудованоне відбудовувалася
СтильКласицизм

Покровська церква — мурований храм, збудований коштом поміщика та власника порцелянової фабрики Андрія Миклашевського 1857 року в селі Волокитине Чернігівської губернії (нині Путивльський район Сумської області). До нашого часу не зберігся.

Архітектура

[ред. | ред. код]

Мурована, хрещата в плані, однобанна, з триярусною дзвіницею на західному фасаді церква в перехідній стилістиці від пізнього класицизму до романтизму. Класицистичною за характером є загальна хрещато-банева структура храму, а на романтичні впливи вказують неоготичні деталі фасадного декору. Цей храм був центром палацово-паркового ансамблю Миклашевських.

Інтер'єр

[ред. | ред. код]
Порцеляновий іконостас церкви

В інтер'єрі містилися великий порцеляновий іконостас, порцелянові вікна, з бані звисали чотири величезні порцелянові люстри. Інше церковне начиння також було порцеляновим, виконане в білій, синій і золотавій гамі кольорів: кіоти, дарохранильниці, панікадило, полікадила, дев'ять свічників метрової висоти, тощо. Все порцелянове начиння церкви було виготовлене на Волокитинському порцеляновому заводі Миклашевських.

Подальша доля

[ред. | ред. код]

Церква простояла рівно сто років і була знищена протягом 19551958 років за розпорядженням Сумського облвиконкому від 26.06.1955 р. для «побудови корівника». При цьому були розграбовані й знищені безцінні порцелянові вироби, включно з іконостасом. Проти цього варварства протестував видатний український художник Василь Касіян, надіславши 29 червня 1956 року гострого листа до заступника голови Ради Міністрів Української PCP М.Гречухи. Проте це не допомогло. І в 1958 році М.Цапенко зафотографував процес розбирання зруйнованих залишків церкви.

З фрагментами унікального порцелянового декору церкви можна ознайомитися в музейних колекціях Києва, Сум, Чернігова, Путивля й Шостки[1].

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Вечерський В. В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. — К.: НДІТІАМ, 2002. — 592 с.
  • Вечерський В. В. Втраченні святині / В.В. Вечерський. — Київ : Техніка, 2004. — С. 86—87 : іл.— (сер.«Національні святині України»).
  • Вечерський В. В. Монастирі та храми Путивльщини / В.В. Вечерський. — Київ : Техніка, 2007. — С. 152—155 : іл. — (сер.«Національні святині України»).
  • Книга Пам'яті Сумської області. Т. 2 : Зруйновані храми Сумщини: Мартиролог втрачених святинь. — Суми : Ярославна, 2007. — С. 208.