Половикова Клавдія Михайлівна
| Половикова Клавдія Михайлівна | |
|---|---|
рос. Клавдия Михайловна Половикова  | |
| Ім'я при народженні | рос. Клавдия Михайловна Диденко  |
| Народилася | 27 грудня 1896 Харків, Російська імперія |
| Померла | 16 лютого 1979 (82 роки) Москва, СРСР |
| Поховання | Нове Донське кладовище |
| Країна |  Російська імперія  СРСР |
| Діяльність | акторка, кіноакторка |
| Alma mater | Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна (1921) |
| Знання мов | російська |
| Заклад | Малий театр Московський театр Революції Театр імені Лесі Українки Ленінградський театр імені Пушкіна |
| Роки активності | з 1921 |
| Діти | Сєрова Валентина Василівна |
| Нагороди |  |
| IMDb | ID 0689827 |
Клавдія Михайлівна Половикова (уроджена Діденко; (27 грудня 1896 , Харків — 16 лютого 1979 , Москва) — радянська акторка театру і кіно. Народна артистка РРФСР (1954). Мати акторки Валентини Сєрової.
Народилася 1896 року в Харкові, у родині робітника. Після закінчення харківської школи займалася на літературно-мистецьких курсах, виступала у театрі Миколи Синельникова, де була помічена Михайлом Тархановим, який порадив навчатися драматичному мистецтву в Москві[1].
У 1921 році закінчила Школу-студію Малого театру. З 1 вересня 1921 по 15 вересня 1936 року — артистка Театру-студії Малого театру (з 1932 року — Новий театр)[2].
Потім грала у Московському театрі Революції (1934—1936), Театрі імені Лесі Українки в Києві (1936—1938), Ленінградському театрі імені Пушкіна (1938—1939). У 1939—1941 роках — артистка Московського театру імені Ленради, в 1941—1959 рр. — Московського театру драми.
Похована на Новому Донському цвинтарі (дільниця 4, алея 2)[3][4].
- Перший чоловік — Василь Васильович Половиков (Василь Половик) (1893—1966), інженер-гідролог.
- Дочка — Валентина Сєрова (1917—1975), актриса театру та кіно.
- Зять (1936) — Валентин Поляков, актор московського Театру робітничої молоді (ТРАМ)[5] .
- Зять (з 1938) — Анатолій Сєров (1910—1939), льотчик-винищувач, комбриг.
- Онук — Анатолій Анатолійович Сєров (1939—1975).
- Зять — Костянтин Симонов (1915—1979), письменник, поет, драматург і громадський діяч.
- Внучка — Марія Костянтинівна Симонова (нар. 1950). Виховувалась Клавдією Михайлівною[6], оскільки за рішенням суду її матері Валентина Сєрова (яка зловживала алкоголем) було заборонено проживати з донькою[7].
- Другий чоловік Абрам (Аркадій) Павлович Ефроїмсон (псевдонім Е. Фрам) (1904—1992), журналіст і радіокореспондент, редактор Центрального телебачення, брат Володимира Ефроїмсона (1908—1989)[1][3] .
- Абігайль («Склянка води» Ежена Скріба)
- Анна Марківна («Зикови» Максима Горького)
- Анфіса («Пригоди Бальзамінова» Олександра Островського)
- Віра Ладигіна («Звичайна людина» Леоніда Леонова)
- Гертруда («Мачуха» Оноре де Бальзака)
- пані Капулетті («Ромео і Джульєтта» Вільяма Шекспіра)
- Донна Анна («Кам'яний гість» Олександра Пушкіна)
- Кабанова («Гроза» Олександра Островського)
- Карін Брат («Кіно-роман» Георга Кайзера))
- Кручініна («Без вини винні» Олександра Островського)
- Лариса Огудалова («Безприданниця» Олександра Островського)
- Ліза Калітіна («Дворянське гніздо» по Івана Тургенєва)
- Луїза («Загарбники»)
- Малютіна («Персональна справа» Олександра Штейна)
- Марія Стюарт («Марія Стюарт» Фрідріха Шіллера)
- Березня («Благочестива Марта» Тірсо де Моліна)
- Оксана («Загибель ескадри» Олександра Корнійчука)
- повія Мег («Мільйон Антонієв» В. Градова та В. Орлова)
- Реджіна («Лисички» Ліліан Хеллман)
- Сніжинська («Третя молодість» братів Турів)
- фру Лінде («Нора» Генріка Ібсена)
- Юдіф («Уріель Акоста» Карла Гуцкова)
- 1933 — Рвані черевики — сліпа
- 1936 — Покоління переможців — мати Свєтлова
- 1936 — Том Соєр — тітка Поллі
- 1936 — Троє з однієї вулиці — «прачка, мати Ваньки»
- 1939 — Вогняні роки — Юзефа
- 1942 — Принц і жебрак — мати
- 1946 — Глінка — Луїза Карлівна Іванова (у цьому фільмі знімалася також і її донька)[8]
- 1955 — Доля барабанщика — старенька
- 1958 — Ідіот — Ніна Олександрівна Іволгіна
- 1960 — Колискова — Анфиса
- 1960 — Чудотворна — Парасковія Петрівна, вчителька
- 1963 — Російський ліс — Семьониха
- 1964 — Хокеїсти — Ніна Володимирівна
- 1965 — Война и мир — княгиня Друбецька
- 1965 — Фітіль № 42 (новела «Підступство та кохання») — академік Руденко
- ↑ а б Тремасов Алексей. Половикова Клавдия Михайловна. Всегда со мною… Авторский проект Алексея Тремасова (рос.). Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 12 січня 2022.
- ↑ Малый театр (рос.). Архів оригіналу за 29 квітня 2011. Процитовано 14 вересня 2011.
- ↑ а б Мошков Алексей. Половикова Клавдия Михайловна (1896—1979). Москва / Новое Донское кладбище (рос.). Архів оригіналу за 12 січня 2022. Процитовано 12 січня 2022.
- ↑ Кац Алёна, Кац Павел. Эфроимсон Владимир Павлович (1908–1989). Московские могилы (рос.). Архів оригіналу за 12 січня 2022. Процитовано 12 січня 2022.
- ↑ Кравченко Т. Ю. Жди меня. История одной любви. —— М.: «Вагриус», 2005, с. 29—30.
- ↑ 7 фактов о советской актрисе Валентине Серовой — Николай Грищенко — Российская газета. Архів оригіналу за 10 лютого 2015. Процитовано 8 січня 2015.
- ↑ Первый канал. К юбилею Константина Симонова. Документальный фильм «Жди меня и я вернусь», 28 ноября 2015
- ↑ Они сжигали друг друга
- Клавдія Половикова на сторінці проєкту Чапаєв.
- Фотографія та коротка біографія на проекті «Кіносузір'я» Архівовано серпень 21, 2011 на сайті Wayback Machine. (Перевірено 14 вересня 2011)
 | |
|---|---|
| Генеалогія та некрополістика | |
| Нормативний контроль |