Полторацький Віктор Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Полторацький.
Полторацький Віктор Васильович
Народився18 квітня (1 травня) 1907 або 1907[1]
Асхабад, Закаспійська область, Туркестанське генерал-губернаторство, Російська імперія[2]
Помер9 травня 1982(1982-05-09)[3]
Москва, СРСР
ПохованняКунцевський цвинтар
Країна СРСР
Діяльністьписьменник, журналіст, поет
Alma materЯрославський державний педагогічний інститутd
Мова творівросійська
ЧленствоСП СРСР
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани»
Сталінська премія

Ві́ктор Васи́льович Полтора́цький (рос. Виктор Васильевич Полторацкий; справжнє прізвище — Погостін; нар. 18 квітня (1 травня) 1907, Асхабад, нині Ашгабат — пом. 9 травня 1982, Москва) — російський радянський прозаїк, нарисовець, поет, журналіст.

Біографія

[ред. | ред. код]

Віктор Васильович Погостін народився 18 квітня (1 травня за новим стилем) 1907 року в сім'ї паровозного машиніста в місті Асхабад (нині Ашгабат), де його батько тоді проходив службу. Згодом письменник узял собі псевдонім від назви Ашгабата в 1919—1927 роках — Полторацьк.

1910 року сім'я повернулася в місто Гусь-Хрустальний, де минули дитинство та юність Віктора. 1921 року він закінчив школу і до 1927 року працював у паровозному депо. 1927 року вступив на робітничий факультет, а далі на літературний факультет Ярославського педагогічного інституту, який закінчив 1933 року.

У 1933—1939 роках Полторацький працював у газеті «Рабочий край» і журналі «Пламя» в місті Іваново. У 1939—1941 роках письменник був відповідальним секретарём Івановського обласного відділення Спілки письменників СРСР.

Під час Німецько-радянської війни служив у Робітничо-селянській червоній армії, був спеціальним кореспондентом газети «Известия». Після війни працював у цій газети нарисовцем. Часто бував у закордонних відрядженнях, де збирав матеріал для нарисів. Від 1956 року працював головним редактором літературно-художнього альманаху «Наш современник». У 1958—1961 роках був першим головним редактором новоствореної газети «Литература и жизнь» (нині «Литературная Россия»). Від 1965 року Полторацький працював редактором літературного відділу газети «Известия».

Віктор Васильович помер 9 травня 1982 року. Його поховали в Москві на Кунцевському цвинтарі.

У Полторацького було двоє доньок. Галина працювала в «Литературной России» коректором. Друга донька Тетяна працювала в бібліотеці Центрального будинку літераторів у Москві. Вона одружилася з письменником-дисидентом Володимиром Максимовим і виїхала з ним у Париж.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Catalog of the German National Library
  2. ↑ Полторацкий Виктор Васильевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.

Література

[ред. | ред. код]
  • Поликанов А. А. Полторацкий Виктор Васильевич // Краткая литературная энциклопедия. — Т. 5: Мурари — Припев. — Москва: Советская энциклопедия, 1968. — Столбец 853.
  • Грибов Юрий. Он Россию шагами измерял…: Слово о первом редакторе нашей газеты Викторе Полторацком // Литературная Россия. — 2008. — № 14. — 4 апреля.
  • Огрызко Вячеслав. Дерзать или лизать // Литературная Россия. — 2011. — № 16. — 22 апреля.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Полторацький_Віктор_Васильович