Польсько-Італійський легіон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Польсько-Італійський легіон

Жером Бонапарт

Польсько-Італійський легіон (пол. Legia Polsko-Włoska) — польське військове формування, що було створене 6 квітня 1807 р. Копплектувався легіон з польських відділів, що поверталися з Італії та рекрутів (переважно селян, дезертирів з пруської армії). Місця формування: Вроцлав, Бжег, Ниса, Прудник та Корфантув[1].

Склад легіону:

Планована чисельність 8750 чоловік. Командир — генерал Юзеф Грабінський.

На осінь 1807 р. легіон налічував 6000 чоловік. З 11 листопада 1807 р. легіон був на службі Королівства Вестфалії. 20 березня 1808 р. перейшов на службу французьку, а 31 березня був перейменований на перший Надвіслянський легіон.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Dobiecki, Wojciech (1862). Wspomnienia wojskowe Wojciecha Dobieckiego (пол.).

Джерела

[ред. | ред. код]