Поль Бія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бія.
Поль Бія
фр. Paul Biya
Поль Бія
Поль Бія
Президент Камеруну
Нині на посаді
На посаді з 6 листопада 1982
Попередник Амаду Ахіджо
Прем'єр-міністр Камеруну
30 червня 1975 — 6 листопада 1982
Попередник Посаду відновлено
Наступник Белло Буба Майгарі
Народився 13 лютого 1933(1933-02-13) (91 рік)
Mvomeka'ad, Французький Камерун
Відомий як політик
Країна Камерун
Освіта Паризький інститут політичних наук
Alma mater Національна школа адміністрації, Інститут політичних досліджень і Паризький університет
Політична партія Камерунський народний демократичний рух
У шлюбі з Шанталь Бія і Jeanne-Irène Biyad
Діти син: Френк[2]
Професія Юрист[1]
Релігія Католицизм[3]
Нагороди
Кавалер Золотого ланцюга ордена Пія IX
Кавалер Золотого ланцюга ордена Пія IX
prc.cm
 Медіафайли у Вікісховищі

Поль Бія (фр. Paul Biya; нар. 13 лютого 1933(19330213)) — камерунський політичний та державний діяч; прем'єр-міністр Камеруну (1975–1982), потім президент Камеруну (з 1982).

Біографія

[ред. | ред. код]

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]

Поль Бія народився 3 лютого 1933 року у селі Мвомекаа. За етнічною належністю фанґ (булу)[4]. 1956 року закінчив ліцей генерала Леклерка у Камеруні, отримав диплом за спеціальністю «філософія»[5]. З червня 1956 року проходив навчання у ліцеї Луї ле Гран у Парижі, також навчався у Сорбонні[5]. 1962 року він закінчив Інститут досліджень «заморських територій» у Парижі[1]. У тому ж році Бія вступив на держслужбу, працював чиновником з особливих доручень у канцелярії президента Амаду Ахіджо, потім 1964 року його було призначено директором кабінету в Міністерстві національної освіти, молоді та культури, а 1965 року став генеральним секретарем Міністерства[4].

30 червня 1975 року Поля Бія було призначено на пост прем'єр-міністра Камеруну[4].

Президент

[ред. | ред. код]

4 листопада 1982 року президент Амаду Ахіджо несподівано оголосив про свою відставку. 6 листопада, згідно із конституцією, Поль Бія змінив його на посту президента[4]. У серпні 1983 року Бія звинуватив Ахіджо у підготовці червневого державного перевороту[6]. 14 вересня Поль Бія став головою партії Камерунський національний союз, перейменованої 1985 року у Демократичне об'єднання камерунського народу[4].

Поль Бія і президент США Джордж Буш, 2003 рік.

6 квітня 1983 року урядові війська придушили спробу військового перевороту. Після цього Бія розпустив Республіканську гвардію[6]. Він переміг на президентських виборів 14 січня наступного року і був переобраний на виборах 24 квітня 1988 року з результатом 98,75 % голосів[7].

11 жовтня 1992 року у країні пройшли президентські вибори, перемогу на яких здобув Поль Бія, набравши 39,98 %[7]. 1996 року Бія був обраний терміном на рік головою Організації Африканської Єдності[4]. На президентських виборах, що пройшли 12 жовтня 1997 року, він був переобраний з результатом 92,57 % голосів[7].

11 жовтня 2007 року в країні відбулися чергові президентські вибори, за результатами яких Бія знову здобув перемогу, набравши 70,92 % голосів[7].

9 жовтня 2011 року Поля Бія було переобрано, набравши на президентських виборах 77,99 % голосів[7].

Поль Бія звинувачується багатьма в диктатурі, особливо вихідцями з колишнього англійського Камеруну. У багатьох списках сучасних диктаторів світу Бія також фігурує поряд з Мсваті III, Теодоро Обіанг Нгема Мбасогою та Робертом Мугабе[8][9]. Так, у рейтингу журналу Парад за 2009 він займає 19-у позицію в списку найгірших диктаторів світу[10].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Кто есть кто в мировой политике. — М. : Политиздат. — С. 61. — ISBN 5-250-00513-6.
  2. ↑ Президенти з найбільшим стажем та їхні сім'ї. Топ-10. Газета «Коммерсантъ». 02.03.2005.
  3. ↑ Strengthening Spiritual Ties. Архів оригіналу за 13 вересня 2012. Процитовано 11 червня 2013.
  4. ↑ а б в г д е Бийя Поль. Биография. E-News.com.ua.
  5. ↑ а б Екатерина Адамова, Кирилл Новиков, Антон Парыгин, Максим Сухманский, Анна Черникова (01.09.2003). Все мировые лидеры. Журнал «Власть».[недоступне посилання з квітня 2019]
  6. ↑ а б Jonathan C. Randal (15 квітня 1984). Tales of Ex-Leader's Role In Revolt Stun Cameroon (англ.). The Washington Post.
  7. ↑ а б в г д Elections in Cameroon (англ.). AFRICAN ELECTIONS DATABASE.
  8. ↑ David Wallechinsky, Tyrants: the World's 20 Worst Living Dictators, Regan Press, 2006, pp. 286—290
  9. ↑ The World's Worst Dictators — 2007
  10. ↑ Parade Magazine. «The Worlds 10 Worst Dictators», 22 March 2009
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Амаду Ахіджо (1960–1982) • Поль Бія (1982 — нині)
Королі
Президенти
Алжир Алжиру (Абдельмаджид Теббун) • Ангола Анголи (Жуан Лоренсу) • Бенін Беніну (Патріс Талон) • Ботсвана Ботсвани (Мокгвітсі Масісі) • Буркіна-Фасо Буркіна-Фасо (Ібрагім Траоре (в. о.)) • Бурунді Бурунді (Еварист Ндаїшиміє) • Габон Габону (Бріс Оліґі (в. о.)) • Гамбія Гамбії (Адама Берроу) • Гана Гани (Нана Акуфо-Аддо) • Гвінея Гвінеї (Мамаді Думбуя (в. о.)) • Гвінея-Бісау Гвінеї-Бісау (Умару Сісоку Ембало) • Джибуті Джибуті (Ісмаїл Омар Гелле) • ДР Конго ДР Конго (Фелікс Чісекеді) • Екваторіальна Гвінея Екваторіальної Гвінеї (Теодоро Обіанг Нгема Мбасого) • Еритрея Еритреї (Ісаяс Афеверкі) • Ефіопія Ефіопії (Сахле-Ворк Зевде) • Єгипет Єгипту (Абдель Фаттах Ас-Сісі) • Замбія Замбії (Хакаінде Хічілема) • Зімбабве Зімбабве (Еммерсон Мнангагва) • Кабо-Верде Кабо-Верде (Жозе Марія Невіш) • Камерун Камеруну (Поль Бія) • Кенія Кенії (Вільям Руто) • Коморські Острови Коморських Островів (Азалі Ассумані) • Республіка Конго Конго (Дені Сассу-Нгессо) • Кот-д'Івуар Кот-д'Івуару (Алассан Уаттара) • Ліберія Ліберії (Джозеф Боакаї) • Лівія Лівії (Мухамед аль-Менфі) • Маврикій Маврикію (Притвіраджсінг Ропун) • Мавританія Мавританії (Мухаммед ульд аш-Шейх аль-Газуані) • Мадагаскар Мадагаскару (Анрі Радзуеліна) • Малаві Малаві (Лазарус Чаквера) • Малі Малі (Ассімі Гоїта (в. о.)) • Мозамбік Мозамбіку (Філіпе Н'юсі) • Намібія Намібії в.о. (Нанголо Мбумба) • Нігер Нігеру (Абдурагман Тчіані) • Нігерія Нігерії (Бола Тінубу) • ПАР ПАР (Сиріл Рамафоса) • Південний Судан Південного Судану (Салва Киїр) • Руанда Руанди (Поль Кагаме) • Сан-Томе і Принсіпі Сан-Томе і Принсіпі (Карлуш Віла-Нова) • Сейшельські Острови Сейшельських Островів (Вавел Рамкалаван) • Сенегал Сенегалу (Бассіру Фай) • Сомалі Сомалі (Хасан Шейх Махмуд) • Судан Судану (Абдель Фаттах аль-Бурхан) • Сьєрра-Леоне Сьєрра-Леоне (Джуліус Маада Біо) • Танзанія Танзанії (Самія Сулуху) • Того Того (Фор Гнассінгбе) • Туніс Тунісу (Каїс Саїд) • Уганда Уганди (Йовері Мусевені) • Центральноафриканська Республіка ЦАР (Фостен-Аршанж Туадера) • Чад Чаду (Магамет Дебі Ітно (в. о.))
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Поль_Бія&oldid=41436999